Ace
23 лютого 1949; бас) і Стів Візерінгтон (р. 26 грудня 1953; ударні). Найдосвідченішим у колективі був Кінг, що пройшов через такі відомі команди 60-х років як "Action" і "Mighty Baby". Керрак і Комер також не були новачками - за їх плечима значився певний стаж в прог-бенді "Warm Dust".
Перша назва нової групи звучало як "Ace Flash And The Dynamos", але буквально після двох концертів його урізали до "Ace". Команда виконувала нехитрий паб-рок з невеликим "прогресивним" нальотом. Музиканти виступали у пивних барах і невеликих клубах і за півтора року набрали певний контингент своїх шанувальників.
За цей час "Ace" два рази міняли барабанщиків - спочатку на Чіко Грінвуда (екс-"Jasper"), а потім на Френ Бірна (р. 17 березня 1948, Ірландія; екс-"Bees Make Honey"). Справи групи йшли як мокре горить, поки її одного разу не запросили на розігрів до "Hawkwind". Під час цих гастролей командою зацікавився продюсер Джон Ентоні ("Genesis", "Queen"), який і організував "тузів" контракт з недавно з'явилася фірмою "Anchor Records". Дебютний альбом став для "Ace" несподіваним проривом завдяки легко запам'ятовується пісеньці "How Long".
Ця композиція була навіяна короткочасним відходом Комер, під час якого він встиг пограти в "Sutherland Brothers" і "Quiver". Однак багато слухачі сприйняли її як оду звалилася любовного роману. Як би там не було, але, видана синглом, пісня стала хітом по обидві сторони Атлантики. У Британії "How Long" потрапила в Топ 20, а в США піднялася аж до третього місця.
Через рік "Ace" випустили другу платівку, записану за участю гостя, гітариста Рости Янга. Публіка поставилася до цього релізу досить прохолодно. Інтерес до паб-року швидко згас, і "Time For Another" виявився лише в кінці другої сотні чартів "Billboard". На початку 1976-го з групи пішов Харріс, а на його місце був прийнятий Джон Вудхед. Відкатавши невдалі гастролі в компанії з "Yes", колектив перебрався до Америки. Музиканти сподівалися, що тамтешня публіка поставиться краще до їхньої творчості, проте цього не сталося.
У 1977 році команда під керівництвом продюсера Тревора Лоренса записала свій останній альбом. До його створення була залучена духова секція, і навіть сам Лоренс виконав партії тромбона і тенор-саксофона. "No Strings" не став одкровенням для американців, і комерційний успіх так і не наздогнав "Ace". Незабаром після виходу альбому команда була розпущена, а Комер, Керрак і Бірн пішли до ритм-енд-блюзового музиканта Френкі Міллеру.