Al Di Meola

Цей артист неодноразово перемагав у читацькому голосуванні журналу "Guitar Player", заробив купу різних нагород і став прикладом для багатьох джазових та рок-гітаристів. Ел Ді Меола народився в штаті Нью-Джерсі 22 липня 1954. Як це не дивно, але його першим інструментом був барабан, і лише у вісім років хлопчик взявся за гітару, з якою вже не розлучався.

Перше враження на Ела справили "Beatles" і "Ventures", проте паралельно з уроками гри на гітарі (де освоював класику, джаз і боса-нову) він відвідував Салса-клуби. Пізніше Ді Меола захопився творчістю Ларрі Коріелла і під його впливом вступив до бостонський "Berklee College of Music".

За роки навчання Ел встиг пограти у ф'южн-групі Баррі Майлза, а про його студентських репетиційних марафонах до цих пір ходять легенди. У 1974 році долю Ді Меоли круто змінив дзвінок від Чіка Коріа, який запросив молодого гітариста в свій ф'южн-проект "Return To Forever". Ел тут же упакував дрібнички і відлетів до Чику в Нью-Йорк, а незабаром відбувся його дебют в "Carnegie Hall".

З "RTF" Ді Меола записав три успішних альбоми, причому рівень його гри помітно зріс. Коли в 1976 році "Return To Forever" розпалися, Ел вже був готовий до початку сольної кар'єри. Свій перший опус він підготував за участю Яна Хаммера, Баррі Майлза (обидва - клавішні), Жако Пасторіуса, Ентоні Джексона (обидва - бас), Ленні Уайта, Мінго Льюїса і Стів Гедд (ударні). Крім власного матеріалу Ді Меоли на альбом потрапили речі Чіка Коріа, Йоганна Себастьяна Баха та Мінго Льюїса. Після виходу "Land Of The Midnight Sun" гітарист з Клаусом Шульце, Стівом Уінвудом та іншими музикантами деякий час попрацював у джаз-роковому проекті "Go", проте вже в 1977 році повернувся з другим сольником, "Elegant Gypsy".

Починаючи з цього альбому Ді Меола инкапсулирован в жанр ф'южн елементи латинської музики. У 1980 році Ел скооперуватися з двома іншими видатними гітаристами, Джоном МакЛафліном і Пако Де Люсією. Світове турне цього супертріо пройшло на ура, а випущений за підсумками гастролей диск "Friday Night in San Francisco" розійшовся тиражем понад два мільйони примірників.

У 1983 році група випустила другу платівку, "Passion, Grace and Fire", і розпалася, щоб зібратися наступного разу в 1996-м для запису третього альбому. На початку 90-х Ді Меола став все частіше звертатися до жанрів "world music" і "modern latin". Для реалізації нових ідей гітаристом був створений інтернаціональний проект "Al Di Meola World Sinfonia 2000", до якого увійшли аргентинські, кубинські та ізраїльські музиканти. Альбоми "World Sinfonia" і "Heart Of The Immigrants", записані з цією групою, були зроблені під впливом майстра сучасного аргентинського танго Астора П'яццолли. Згодом Ді Меола випустив цілий диск з його музикою, "Al Di Meola Plays Piazzolla".

У 1995 році Ел зібрав ще одне тріо, "The Rite of Strings", з колишнім партнером по "Return To Forever" басистом Стенлі Кларком і джазовим скрипалем Жаном-Люком Понті. Кінець 90-х музикант зазначив акустичним альбомом "Winter Nights", записаним їм у компанії з українським бандуристом Романом Гринькова. Крім зимово-різдвяних тим на цей диск потрапили переробки "Mercy Street" Пітера Гейбріела і "Scarborough Fair" Пола Саймона.