Anglagard

Влітку 1991 року Торд Ліндман і Йохан Хогберг зайнялися пошуком музикантів, які б поділяли їх захоплення прогресивний початку 70-х. На оголошення відгукнулися Томас Джонсон і Йонас Енгдегард, з якими Торд і Йохан швидко здружилися. Хлопці представили один одному свій матеріал і, переконавшись, що вони мають схожі інтереси, зайнялися спільним написанням композицій.

У вересні до команди приєднався барабанщик Маттіас Олссон, що зробив на музику "Anglagard" помітний вплив, оскільки мав за плечима класичну освіту. Останньою в групі з'явилася Ганна Холмгрен, що зайняла навесні 1992-го місце флейтистки.

Укомплектований складу дав кілька концертів у рідному Стокгольмі, а в квітні вирушив у "Studio Largen" записати демо. Наступні два місяці пройшли за репетиціями та підготовкою матеріалу для дебютного альбому, "Hybris". Однак насправді двома місяцями справа не обмежувалася, адже народження платівки з абсолютно некомерційною музикою відняло в "Anglagard" цілий рік.

"Hybris" був тепло прийнятий "прогресивної" громадськістю, і його визнанням послужило запрошення колективу на "Progfest", що проходив у Лос-Анджелесі в травні 1993-го. У серпні того ж року на прохання "Ptolemaic terrascope" група записала трек "Ganglat fran Knapptibble", який був виданий синглом і продавався в комплекті з цим англійським журналом. А в грудні команда з гастролями відвідала Штати, на яких крім власного матеріалу виконувала пару каверів. Влітку 1994-го був записаний другий альбом, "Epilog". Якщо на "Hybris" похмурість була присутня лише місцями, то на цій роботі музиканти значно посилили це почуття.

Іноді воно було агресивним, іноді споглядальним, але завжди задумливим і важким. Також, на відміну від симфо-прогресивного дебюту на "Epilog" музиканти наблизилися до своїх скандинавським коріння. Флейта і меллотрони визначали похмуру природу музики, а гітара і орган йшли в авангарді більш важких фрагментів.

На жаль, на момент виходу платівки команда перебувала на межі розпаду. У листопаді "Anglagard" відіграли хедлайнерскій сет на лос-анджелеській "Прогфесте", і цей виступ став їх останнім концертом. Музиканти повністю припинили подальші репетиції і лише через рік зібралися разом, щоб попрацювати над концертним матеріалом, виданим потім у вигляді альбому "Buried alive". Проте це був ще не кінець історії гурту. У 2002 році "Anglagard", змучені ностальгією, знову зібралися разом (правда, без Торда Ліндман).

Після серії репетицій, в червні 2003-го колектив повернувся на сцену. Спочатку команда відіграла концерт в Стокгольмі, а потім відзначилася на німецькому "Freakshow-festival" і американський "NEARfest". Також пройшли виступи у Франції та Бельгії, після чого музиканти вирішили взяти тайм-аут.