Apocalyptica
Однак талант музикантів не міг залишитися без уваги, і коли хлопці виступали в "Teatro Heavy Metal Club", їм запропонував контракт власник незалежного лейблу "Zen Garden Records" Карі Хіннінен. Початок був важким, оскільки хлопці-віолончелісти хотіли закінчити своє навчання, а у Карі не завжди вистачало грошей, щоб оплачувати студійне час. Тим не менш, робота все ж була закінчена, і насамперед музиканти відіслали записані плівки своїм кумирам з "Metallica".
У відповідь фіни факсом отримали "добро". Більш того, "металліковскій" лейбл "Mercury Records" узяв на себе дистрибуцію дебютного альбому "Apocalyptica", завдяки чому всі понесені витрати окупилися з лишком. Вже з назви диску "Apocalyptica Plays Metallica by Four Cellos" було ясно чиї кавери і в якій обробці тут представлені.
Перший офіційний концерт групи відбувся перед аудиторією в тисячу чоловік на вечірці, присвяченій виходу альбому "Load". Далі пішло по наростаючій, і вже на четвертому виступі були присутні близько 50000 глядачів, а в кінці року група удостоїлася честі відкривати концерти своїх кумирів у Гельсінкі. У 1998-му "Apocalyptica" за участю продюсера Хіілі Хіілесма ("HIM") записали другий повнометражку, "Inquisition Symphony". На цей раз разом з каверами "Metallica" на диску присутні обробки речей "Sepultura", "Faith No More" і "Pantera". Крім того, Топпінен написав три власні композиції, які цілком вдало поєднувалися з металліковской "Fight Fire With Fire". У 1999-му Антеро Манніні змінив Пертті Ківілааксо, тому третій альбом "Apocalyptica" записували в оновленому складі.
"Cult" відрізнявся від своїх попередників тим, що на ньому кавери поступилися місцем оригінального матеріалу, здебільшого належав перу Топпінен. Тоді ж "апокаліптики" вперше спробували використовувати у своїй творчості вокали, і таким чином на світ з'явилися пісні "Path Vol. 2" за участю Сандри Насик з "Guano Apes" і "Hope Vol. 2" з Матіасом Сейєр з "Farmer Boys" .
На час виходу "Cult" група перетворилася на одну з найбільш дохідних статей фінського музичного експорту. Віолончелісти-металлерам встигли відвідати понад 60 країн світу і практично скрізь їх концерти проходили з аншлагами. Однак небувалий успіх не утримав від догляду Макса Лілью, і в 2002-м "апокаліптичний" склад скоротився до тріо. На наступний рік вийшов експериментальний альбом "Reflections", на якому до віолончелі були додані піаніно, труба, дабл-бас, скрипки та ударні. Як барабанщиків виступили два заслужених гостя - Дейв Ломбардо з "Slayer" і Самі Куоппамакі з "Stratovarius". Вихід "Reflections" супроводжувався синглами "Faraway" і "Seemann", причому на останньому відзначилася бабуся німецького панку Ніна Хаген.
П'ятий альбом "Apocalyptica" також не обійшовся без гостей, але на цей раз разом з Ломбардо свою лепту у створення диска внесли Вілле Валло з "HIM" і Лаурі Ілонен з "Rasmus". Функції основного ударника на цій роботі виконав Мікко Сирен, що став згодом офіційним членом команди. Своє десятиріччя група відзначила випуском ретроспективного альбому "Amplified - A Decade of Reinventing the Cello".