Arena
Цей сильний нео-прог-роковий альбом з агресивною грою музикантів, що нагадувала епоху Фіша в "Marillion", містив тривалі композиції з довгими гітарними та клавішними соляках. Диск вийшов на лейблі "Verglas music", який організували Пойнтер і Нолан.
"Спадкоємець" Фіша, Карсон, незабаром після виходу платівки пішов з "Arena" і в результаті плановане турне було зірвано. Заміна Джону знайшлася досить швидко, і місце біля мікрофона зайняв Пол Райтсон. Перед записом другого диска також відбулася зміна басиста, і тепер в команді грав Джон Джовітт (екс-"IQ").
На "Pride" музиканти продовжили формувати свій власний саунд, відійшовши від впливів "Marillion". На підтримку диска організували світове турне, що минув з успіхом. На наступний рік Мора змінив гітарист Джон Мітчелл, який дебютував на міні-альбомі "The cry". Мітчелл виявився не тільки музикантом, але і непоганим продюсером і звукоінженером. Ці свої таланти він доклав до випуску концертний альбом "Welcome to the stage", записаного на основі північноамериканського туру. А наступну студійну роботу, "The visitor", взялися продюсувати Ханхарт і Нолан. Цей концептуальний альбом був присвячений людині, що знаходиться на межі життя і смерті.
Композиції на цей раз значно скоротилися, а матеріал вийшов настільки якісним, що диск мав дуже гарні продажі. Відповідно і тур, що проходив в його підтримку, звів "Arena" у статус класиків прог-року. На наступний рік група платівок не випускала, зате Нолан скооперуватися з сином Уейкмана в "Jabberwocky", а Мітчелл замутив сайд-проект "The urbane".
У 1999-му колектив знову залишився без вокаліста і басиста, і що залишилася трійці знову довелося підшукувати їм заміну. Новими членами команди стали харизматичний вокаліст і відмінний фронтмен Роб Поля Соудена, а також ветеран-рок сцени басист Ян Салмон, раніше грав в іншому проекті Нолана "Shadowland". В кінці 1999-го трійця Нолан-Пойнтер-Мітчелл взялася за підготовку нового матеріалу, і після декількох місяців, проведених в "Thin Ice Studios" на світ з'явився студійник "Immortal?", Присвячений проблемі клонування людини. Тим часом у "Arena" сформувалася досить велика армія фанів, а ведучий голландський "прогресивний" журнал "IO Pages" визнав Нолана кращим клавішником всіх часів і народів, що залишили позаду Ріка Уейкмана і Тоні Бенкса.
У 2001-му за матеріалами чергових гастролей був випущений концертний альбом "Breakfast in Biarritz", а нова студійна робота, "Contagion", з'явилася через два роки.