Artension

Ця інтернаціональна команда спеціалізується на прог-металі. Історія її сходить до 1992 року, коли один з її майбутніх учасників Віталій Купрій, будучи в Швейцарії навчався класичній музиці. Там він познайомився з місцевим жителем Роджером Стаффельбахом, який займався у джазовій школі в Люцерні. Хлопці швидко подружилися і незабаром сколотили інструментальну банду "Atlantis rising".

Даний колектив дав серію концертів у Швейцарії, а також наплодив кілька демок.

Деякі з цих записів потрапили до рук шефа "Shrapnel records" Майка Варнея. Той виявив великий інтерес до творчості гурту, тільки порекомендував додати вокальні партії. Тоді Віталій і Роджер взялися всерйоз за формування складу, правда, почали з набору інструменталістів.

Купрій вже був знайомий з барабанщиком Інгві Мальмстіна Майком терранов і умовив його примкнути до своєї компанії. А той вже у свою чергу привів бас-гітариста Кевіна Чаун. Тим часом Майк Варні представив музикантам на суд декількох вокалістів, серед яких був американець Джон Вест. Його голос виявився цілком відповідним і згодом став фірмовою фішкою "Artension" поряд зі швидкісними соло Стаффельбаха і Купрія.

До речі, клавішні Валерія завжди викликали у слухачів асоціації з "Yes" і "Deep purple", а вокал Веста нагадував славні часи "Rainbow" і все тих же "Purple". Дебют "Artension" відбувся восени 1996 року, коли вийшов їх перший диск "Into the eye of the storm". Альбом отримав у критиків дуже позитивні оцінки, причому особливо захоплювалися японці.

Другий реліз встиг до літа наступного року і був, по крайней мере, не гірше за попередника. У 1998-му відбулися перші концерти "Artension", хоча взагалі-то проект з самого початку задумувався як студійний. Було це в Японії, причому група тоді виступала у вигляді квартету. У Віталія Купрія виявилися проблеми з місцевою владою (через його українського підданства), і його не пустили до Країни Вранішнього Сонця. Свою третю роботу колектив записував вже оновленим складом. Майк Террана до того часу пішов у "Rage", а Кевін Чаун повернувся у свою попередню банду "Edwin Dare".

Функції бас-гітариста передали Джону Ондору, а за ударні посадили Шейна Гаалааса. До речі, саме в цей період Джон Вест влився в ряди "Royal hunt", але на відміну від Террани і Чаун не став відмовлятися від роботи в "Artension". З новою ритм-секцією група записала два альбоми, після чого повернулася до своєї "класичної" конфігурації.