Asphyx

"Asphyx" є однією з найстаріших голландських детових команд. Проект був заснований в 1987 році барабанщиком Бобом Багчусом і гітаристом Тонні Брукхусом. У 1988-му до них приєднався співаючий басист Крістіан Коллі, з яким було записано перший демо, "Enter the domain", що представляло примітивний атональної дез-метал. На цьому перебування Коллі в групі закінчилося, і його місце зайняв Тео Луманнс.

А в 1989-му до складу був доданий ще один гітарист, Ерік Деніелс. У вигляді квартету "Asphyx" записали ще одне демо, "Crush the cenotaph". У 1990-му група підготувала альбом "Embrace the death", але з-за фінансових проблем рекорд-компанії він так і не був виданий.

Вже тоді Луманнс почав бігати на сторону ("Gomorra"), а на наступний рік пішов в "Swazafix". Приблизно в той же час відбув і Брукхус. Замість Тео в колективі з'явився колишній учасник техно-Трешері "Pestilence" Мартін ван Друнен. У 1991-му команда уклала контракт з "Century media" і разом з продюсером Харрі Війерінгом відправилася в студію.

Записаний з мінімальним бюджетом "The rack" явив публіці навмисно сирої, примітивний саунд. Про "Asphyx" заговорили в метал-колах, а послідувало турне в компанії з "Entombed" допомогло продажу платівки досягти рубежу в 30000 примірників. На наступний рік група під проводом Вольдемара Сорічти перезаписала ранні композиції, і, додавши до них кілька концертних треків, видала їх у вигляді міні-альбому "Crush the cenotaph". У 1993-му вийшов другий лонгплей, "Last one on Earth", на якому музиканти застосували формулу його попередника - похмурі тексти, дуже швидкі, дуже важкі і безжальні гітарні лінії.

Після виходу платівки в колективі посилилися тертя, в результаті яких померло відразу двоє: Мартін ван Друнен (який виявився в "Bolt thrower") і Боб Багчус. Тим не менш, вивіска "Asphyx" вціліла, і проект продовжив діяльність за допомогою Рона ван Пола (бас, вокал) і Сандера ван Хуфа (ударні). Ця формація за участю продюсера Енді Классена і сесійного клавішника Хейко Ханке записала альбом з нехитрою назвою "Asphyx".

Однак це видання в музичному плані поступалося попереднім релізів, і розчарований Ерік Деніелс подався в "Eternal solstice", а "Асфіксія" залишився лежати в руїнах. Відродити групу вирішили Луманнс і Багчус, які в 1996 році на "Century media" домоглися видання "Embrace the death", куди включили кілька додаткових треків. Разом з гітаристом Ронні ван дер Веем музиканти записали новий альбом, "God cries", але не задоволені результатом знову розбрелися в різні боки. У 1998-му Багчус і Деніелс знову вирішили пограти разом, але на цей раз вони сховалися під вивіскою "Soulburn". Роль басиста і вокаліста віддали Уоннсу Габбелсу з "Pentacle", з яким був записаний альбом "Feeding On Angels".

У тому ж році прийшло трагічну звістку - в автокатастрофі загинув колишній колега музикантів Тео Луманнс. Через деякий час Багчус, Деніелс і Габбелс повернулися до назви "Asphyx", і, використавши свої навички старої школи дез-метал, випустили альбом "On the wings of inferno". Однак після виходу платівки оголосив про свій відхід Деніелс, і група знову виявилася розпущена.