Average White Band

Незважаючи на своє походження (Шотландія) "Average white band" досягли успіху, граючи невластивий для цієї країни соул і фанк, характерні скоріше для чорношкірих музикантів з берегів Міссісіпі. В оригінальний склад "Середньої білої банди" увійшли досвідчені джазмени і ритм-енд-блюзовци Алан Горрі (р. 19 липня 1946, Глазго; вокал, бас), Хеміш Стюарт (р. 8 жовтня 1949, Глазго;

гітара), Оуен "Онні" Макінтайр (нар. 25 вересня 1945, Леннокстаун; гітара), Мальколм Дункан (р. 24 серпня 1945, Монтроуз; тенор-саксофон), Роджер Болл (р. 4 червня 1944, Бротен Феррі; клавішні, саксофон) і Роббі Макінтош (р. 6 травня 1950, Данді, у. 23 вересня 1974, Каліфорнія; ударні).

Першу свою популярність група отримала через рік після свого утворення завдяки співпраці з Еріком Клептоном. Тоді ж вийшов дебютний альбом, "Show your hand". Реліз мав непогані відгуки, проте справжній успіх прийшов з появою "білого альбому", відомого під назвою "AWB".

Платівка являла собою чудовий набір композицій, що з'єднав динамізм групи і хорошу продюсерську роботу Аріфа Мардіна. Оригінальна інструментальна дрібниця "Pick Up The Pieces" увійшла як в британський, так і в американський Топ 10. Сам "AWB" також зайняв хороші позиції в штатівських чартів. На жаль, ейфорія успіху була зім'яла смертю Макінтоша, який помер через передозування героїну. На третьому диску місце за ударною установкою зайняв колишній учасник "Bloodstone" Стів Феррон. "Cut The Cake" породив ще кілька хітів, прорвалися в чарти, але наступні релізи, незважаючи на хорошу якість роботи, не могли досягти комерційного успіху. Цікавий той факт, що "Average white band" користувалися популярністю і у чорношкірого населення. А альбом 1977 року "Benny & Us" був записаний з одним з найвідоміших виконавців "чорної" музики Беном Кінгом.

Під кінець 70-х фортуна стала потихеньку відвертатися від ансамблю, та й інтерес до фанку почав згасати. Випустивши ще кілька платівок, в 1982 році група розпалася. Музиканти, останнім часом частенько працювали в сайд-проектах розбрелися в різні боки.

Стів Феррон згодом з'являвся в "Duran Duran", а Хеміш Стюарт співпрацював з Полом Маккартні під час туру "Flowers in the dirt". Якраз в цей час "Average white band" реформувалися, і Стюарт, пов'язаний зобов'язаннями, не зміг брати участь в реюніон. З старичків залишилися Горрі, Болл і Макінтайр, що запросили в компанію молодого шотландця-вокаліста Алекса Лігертвуда і мультиінструменталіста Еліота Льюїса. Відроджена "Середня біла банда" випустила непоганий альбом "Aftershock" і знову зникла з музичного обрію. Горрі продовжив свою кар'єру як автор пісень для інших виконавців.

Черговий камбек "Average white band" відбувся в 1996-му, коли Горрі, Болл, Макінтайр і Льюїс за участю барабанщика Піта Ебботт записали "Soul Tattoo". Прозвучала турне, протягом якого команду покинув Болл, який поступився своє місце Фреду Вігдору. А на наступний рік за ударну установку замість Ебботт всівся Фред Еліас.

Читате також