Axe
Альбом відразу ж привернув увагу слухачів, завдяки своєму мелодійно-фатальним звучанням з поєднанням важких гітар і м'яких клавішних. Найбільшим попитом користувалися композиції "Back On The Streets" і "Life s Just An Illusion", за допомогою яких "Axe" отримали національне визнання. Колектив багато гастролював по Америці, що також сприяло зростанню армії фанів.
Щоб підігріти інтерес публіки, в 1980 році музиканти знову відправилися в студію і видали на-гора ще один непоганий альбомчик, "Livin On The Edge". На наступний рік команда змінила бас-гітариста (їм став Вейн Хауер), а заодно поміняла й лейбл. Вибір музикантів упав на фірму "ATCO Atlantic", що запропонувала більш вигідні умови.
Серйозний прорив "Axe" здійснили в 1982 році, викинувши на ринок платівку "Offering". Цей реліз включав в себе кавер "I Got The Fire" від "Montrose", а також пару хітових речей, "Now Or Never" і "Rock and Roll Party In the Streets". Остання композиція потрапила у важку ротацію на радіо і досягла 59-го рядка в чартах "Billboard". Крім цієї пісні, що стала національним рок-гімном, кілька інших треків з "Offering" також просочилися в американський ефір. Домігшись хорошою популярності у себе на батьківщині, "Axe" вирушили в півторарічний світове турне, протягом якого переграли з багатьма відомими рокерами, такими як Оззі Осборн, "Judas Priest", "Scorpions", "ZZ Top", "Iron Maiden" і "Motley Crue". Особливо тепло групу приймали в Європі та Австралії. У 1983 році колектив записав четвертий альбом, "Nemesis", і вже мало хто сумнівався, що команду очікує велике майбутнє.
Однак у 1984-му відбулася трагедія, яка поставила під питання подальшу кар'єру "Axe". Під час спільних гастролей з "Motley Crue" Майк Осборн і Боббі Барт потрапили в автокатастрофу, в результаті якої перший загинув, а другий отримав серйозні травми, дивом уникнувши долі свого колеги.
Команда розпалася, а після свого одужання Барт приєднався до "Blackfoot". Пізніше він пробував зайнятися сольною кар'єрою, а також брав участь в інших проектах. У середині 90-х Боббі виявив, що народні маси знову почали виявляти цікавість до творчості "Axe", тому в 1996 році він зі своїми колишніми колегами Райлі і Мюллером реанімував групу. До оновленого складу також увійшли Боб Харріс (клавішні, вокал), який раніше працював з Френком Запою, і Блейк Еберхард (бас). У тому ж 1996-му команда випустила альбом з нехитрим назвою "Five", після чого в світ вийшли дві збірки з перезаписаних кращими речами.
Трохи згодом відновилася і гастрольна діяльність "Axe", а наступ міленіуму колектив відзначив свіжим студійником "The Crown". Проте з часом почався процес гальмування, оскільки Барт все більше відволікався на роботу в "Blackfoot". Врешті-решт, він практично перестав їздити на гастролі з "Axe", а кермо влади перейшли до Боба Харрісу.