Axel Rudi Pell

Багато відомих рок-музиканти не мають особливої фантазією, називаючи групи своїм власним ім'ям. Не став винятком і німецький гітарист Аксель Руді Пелл (р. 27 червня 1960), що починав колись свою діяльність в метал-банді "Steeler". Після розставання з "Стілером" Пелл тут же організував власний проект і гордо нарік його "Axel Rudi Pell". До себе в компанію Аксель підібрав досить відомих музикантів - до першого складу "ARP" увійшли ударник Йорг Майкл ("Rage", "Mekong Delta"), вокаліст Чарлі Хан (Gary Moore, "Victory"), басиста Волкер Кравчак ("Steeler" ) і Йорг Дейзінгер ("Bonfire").

Вже з першого диску стали чітко зрозумілі орієнтири Пелла - гітарист вів свою команду курсом, прокладеним Річі Блекмор за часів "Rainbow". Мелодійний метал з домішкою неокласики і сентиментальними хуками - такий рецепт практично всіх альбомів "ARP".

Друга платівка, "Nasty Reputation", записувалася вже з Робом Роком біля мікрофона, однак після релізу цей вокаліст повернувся в "Impellitteri". Довелося терміново шукати нового фронтмена, і решту промо-туру група догравала з колишнім партнером Мальмстіна Джефом Скоттом Сото.

З приходом Джеффа кістяк банди надовго стабілізувався, і подальші рокіровки стосувалися лише клавішників. У 1993 році Пелл приступив до завоювання жіночої аудиторії, випустивши збірку балад з відповідною назвою. Прекрасним дамам ідея припала до смаку, і надалі гітарист зі своєю групою продовжив клепати диски з цієї серії. Тим часом "Axel Rudi Pell" зайняли непогане місце на німецькій металевої сцені і, починаючи з 1994 року, практично кожен їх студійний альбом проводив у національних чартах не менше двох тижнів. У 1998 році колективу все ж таки довелося розлучитися з Сото, а замість нього Аксель представив публіці екс-вокаліста "Hardline" Джонні Джіоелі.

Одночасно в команді з'явився клавішник Ферді Дорнберг, який змінив на цій посаді Крістіана Вольфа. На цьому кадрові перестановки не закінчилися, тому що після виходу "Oceans Of Time" групу покинув Йорг Майкл. Але ударна установка пустувала недовго, і вже в грудневому турне 1998 її окупував колишній колега Інгві Мальмстіна і Тоні МакАлпайна Майк Террана.

Після випуску другої порції сльозоточивих балад "Axel Rudi Pell" взяли участь у створенні альбому, присвяченого коханому вокалісту Акселя, Ронні Джеймса Діо, виконавши класичну штучку з репертуару "Rainbow" "Still I m Sad". У тому ж 1999-му колектив провів успішний клубний тур і з'явився на фестивалі в Вакене. На наступний рік після виходу "The Masquerade Ball" Пелл вирішив, що настав час обзавестися збіркою бестових речей і за результатами опитування, проведеного на сайті "Axel Rudi Pell", спорудив подвійну компіляцію під назвою "The Wizards Chosen Few". У 2002-му і в 2004-х роках вийшло по два альбоми "ARP". Але якщо в першому випадку студійна робота супроводжувалася випуском концертника, то в другому їй супроводжував черговий баладний збірник.

У 2005-му команда Пелла обмежилася фестивальними виступами і серією одиночних концертів, а на наступний рік повернулася до студійної роботи. Альбом "Mystica" зайняв 27-е місце в німецьких чартах, всього на п'ять пунктів не дотягнувши до рекорду, встановленого з "Shadow Zone". Свою чергову платівку, названу "Diamonds Unlocked", Аксель склав з каверів своїх улюблених виконавців.