Beach Boys
Під різними вивісками ("Carl and the passions", "Pendletones", "Kenny and the cadets") хлопці виступали на шкільних вечірках, і вже тоді став виявлятися композиторський дар Брайана. Вілсон-старший мав дивне почуття гармонії. Одну з його перших пісень, "Surfin", опублікував місцевий лейбл. Популярність цієї композиції швидко переступила межі рідного для "Beach boys" Хаутхорна, і привела її в чарти "Billboard".
Групою тут же зацікавилися солідні дядьки з "Capitol records", і влітку 1962-го хлопці отримали контракт від цієї фірми. За наступні півтора року музиканти настругати аж чотири альбоми, тематика яких залишалася незмінною - серфінг в різних його варіантах. Десять пісень стали національними хітами, але надмірна творча навантаження вже тоді стала негативно позначатися на здоров'я Брайана (але ж він ще працював для "Jan and Dean).
У 1963 році популярність "пляжних хлопчиків" докотилася і до Британії, де сингл "Surfin USA" помітно потіснив послідовників мерсі-біту. Однак ситуація невдовзі змінилася - в Америці почалося "британське вторгнення". І, незважаючи на те, що в 1964-м "Beach boys" зліпили ще три альбоми, "Beatles" і їм подібні залишили серф-рокерів на узбіччі. Особливо Брайан перейнявся після виходу збив його з пантелику "Rubber soul". Щоб видати гідну відповідь ліверпульцям Вілсон-старший замкнувся в студії і поодинці написав матеріал, реалізований у вигляді "Pet sounds". Янки за звичкою кинулися купувати альбом, але нудотного серф-року на ньому і в помині не виявилося. У результаті в Штатах платівку спіткала комерційна невдача, але зате по інший бік океану "Pet sounds" знайшов більш теплий прийом.
Через великої нервової напруги у Брайана проблеми зі здоров'ям ставали все серйознішими, а вихід "Сержанта Пеппера" його майже доконав. Лідер "Beach boys" грунтовно підсів на барбітурати і перестав виступати зі своєю групою. Спочатку на концертах його замінював Глен Кемпбелл, а той у свою чергу поступився місцем Брюсу Джонстону. Однак, незважаючи на всі неприємності "пляжні хлопчики" в кінці 1966 року виробили на світло безперечний шедевр, "Good vibrations". "Вібрації" очолили багато престижних хіт-паради, в тому числі і штатівський "Billboard".
А в цей час напруженість у колективі зростала. Майк Лав ратував за повернення до попсово-серфових саунду, а Вілсон прагнув до новаторства. Справа ускладнювалася подальшим погіршенням здоров'я Брайана і його прихильністю до наркотиків. У результаті альбоми "Smiley smile" і "Wild honey" зазнали фіаско відносне, а лідер "Beach boys" на довгий час зліг у ліжко. У 1969-му "Beach boys" зі скандалом пішли з "Capitol records", і наступні релізи виходили вже під знаком "Brother-Reprise". Альбом "Sunflower" знову чекала комерційна невдача, і щоб повернути прихильність публіки, команді довелося цілий рік мотатися з гастролями по Штатах. Але самим провальним виявився двійник "The Beach Boys in Concert". Якимось дивом на наступний рік фортуна знову посміхнулася нашим героям, і компіляція "Endless summer" опинилася на вершині американського хіт-параду, провівши в цілому в чартах 149 тижнів.
У 1976 році після курсу реабілітації до роботи почав повертатися Брайан, проте надалі наркотична залежність стала все більше проявлятися у його братів. Справа закінчилася тим, що до 1980 року з оригінального складу в команді залишилися тільки Ел і Майк. У 1985-му "Beach boys" зробили вдалу спробу повернення з однойменною альбомом, але незабаром справа знову пішло на спад. Після смерті Карла Уїлсона група фактично припинила існування. Брайан і Ел зайнялися сольними роботами, а вивіска "Beach boys" використовувалася Лавом і Джонстоном для проведення нечастих концертів.