Beck
Однак ця забава хлопцеві швидко набридла, і він повернувся в Ель Ей, де не упускав ні найменшої можливості з'явитися зі своїми піснями в рок-клубах. Справи у Бека йшли неважливо, поки влітку 1991-го на нього не натрапили власники лейблу "Bong Load" Том Ротрок і Роб Шнапф.
Вони запропонували хлопцю записати кілька фолкових пісень з хіп-хопові бекграундом, і таким чином на світ з'явився знаменитий "Loser". Дванадцятидюймовий вініл, що вийшов у вересні 1993-го був надрукований у кількості всього 500 примірників, проте суміш фанкової драм-машини, репової вокалу, блюзової слайд-гітари і семплів Доктора Джона звучала так незвично, що пісні Бека підхопили багато незалежні радіостанції Міста Ангелів.
Справа закінчилася тим, що про нове явище дізналися мажорні фірми, які влаштували бійку за залучення музиканта під свою опіку. Сутичку виграла "Geffen Records", що дозволила Беку паралельно співпрацювати з інді-лейблами. У березні 1994-го вийшов офіційний дебют, "Mellow Gold", і майже одночасно був перевиданий "Loser". Відгуки на альбом були досить суперечливі, проте "Mellow Gold" потрапив в Топ 20 модерн-рокових чартів і в кінцевому підсумку подолав платинову відмітку. Між тим, Бек скористався своїм правом працювати на стороні і в тому ж році випустив ще два альбоми - "Stereopathetic Soul Manure", зроблений в стилі lo-fi нойз-рок, і складений з ранніх записів "One Foot In The Grave". Влітку 1995-го музикант провів своє перше національне турне, потрапивши до складу учасників "Lollapalooza".
Тим не менше, частина критиків продовжували вважати Бека зіркою-одноденкою, на що той дав гідну відповідь. Скооперувавшись з продюсерською командою "Dust Brothers", відомої співпрацею з "Beastie Boys", в 1996 році Бек випустив альбом "Odelay". Ця робота принесла йому друге потрапляння в Топ 20, кілька емтівішну хітів та дві премії Греммі в номінаціях "Best Male Rock Vocal" і "Best Alternative Music Performance".
Наступний диск, "Mutations", був витриманий в дусі "One Foot In The Grave" і ознаменував повернення музиканта до фолк-блюзовим коріння. Бек планував випустити альбом на "Bong Load", але "Geffen" перехопила пальму першості, викинувши "Mutations" у продаж без дозволу Бека. Між музикантом і лейблом почалися судові розгляди, однак їх співпраця не перервалося, і в листопаді 1999-го вийшло продовження "Odelay" - "Midnite Vultures". Відгуки на цю роботу знову були суперечливими, але продажу диска явно не дотягували до рівня попередників. Своє чергове творіння, "Sea Change", Бек знову записував з продюсером Найджелом Годрічем ("Radiohead"), з яким раніше трудився над "Mutations".
Відповідно і стилістика альбому вийшла така ж, а на підтримку "Sea Change" музикант провів акустичне турне. Чергова зміна настрою артиста сталася в 2005 році, коли він за допомогою команди "Dust Brothers" записав ще один Odelay-подібний альбом "Guero". Трохи пізніше матеріал з нього був реміксован і випущений під назвою "Guerolito".