Blur

Деймон Елборн познайомився з Гремом Коксон ще в школі 1979 році. Обидва вони тоді займалися музикою, правда класичною. Другий раз вони зустрілися в одному з лондонських коледжів, де вирішили організувати свою групу, що і було зроблено. У команду, яка дістала назву "Seymour" увійшли також Алекс Джеймс і Дейв Роунтрі. Колектив досить швидко набув концертну популярність, незважаючи на те що тоді їх музика була більш експериментальної і гурт кидало з одного стилю в іншій.

У 1989 році з допомогою журналіста Енді Росса хлопцям вдалося укласти контракт з "Food Records". Однією з умов цієї угоди була зміна назви ансамблю, в результаті чого команда отримала нове ім'я - "Blur". У жовтні 1990 року вийшов дебютний сингл "She s So High", що зайняв 48-е місце в британському хіт-параді, зібравши безліч похвал критиків.

У квітні 1991-го пішов другий сингл "There s No Other Way", який вже потрапив в кращу десятку, хоча особливо і не відрізнявся від свого попередника. Тим не менш "Blur" вже значно прославилися і були запрошені на престижне британське музичне шоу "Top Of The Pops". Тепер про них дізналася вся країна. Після успішного синглу "Bang", випущеного в липні 1991 року, пішов дебютний альбом, вражав своїм стильовим різноманіттям.

У ньому чулися відзвуки гранжу, "космічні" ефекти, одночасно були присутні і попсові мотиви. Народ охоче розкуповував цей альбом, що зайняв у чартах сьоме місце. 1992 виявився невдалим для групи. Спочатку провалився їх сингл "Pop scene", потім зникли матеріали, записані для другого альбому, а також кудись поділися "бабки", отримані за перший альбом. У результаті музиканти почали бухати і балуватися наркотиками. Бачачи такий оборот справ, лейбл пригрозив розірванням контракту з "Blur". Зібравшись з силами хлопці все-таки взялися за роботу і до осені 1992-го підготували матеріал для другого лонгплея, "Modern Life Is Rubbish". У жанровому стилі платівка знову вийшла дуже різноманітною, хоча в загальному альбом звучав цілісно. У чартах реліз зайняв 15-е місце. Після його виходу "Blur" провели успішний британський тур, закінчивши його на фестивалі в Рідінге.

Наступний диск, "Parklife", мав величезний успіх, змістивши з першого рядка пінкфлойдовскій "The Division Bell". Платівка зібрала купу призів у різних країнах, крім, мабуть, Штатів, оскільки янкі ніяк не хотіли визнавати "Blur". У себе на батьківщині група отримала статус суперзірок. Наступний диск, "The Great Escape", був як завжди різноплановим, але в той же час цілісним і його теж повинен був чекати успіх, але тут дорогу команді перейшов "Oasis" зі своїм другим альбомом.

Музиканти обох груп вступили на стежку війни, поливаючи всіляко один одного в пресі. Але глядацькі симпатії схилялися все-таки до "Оазис". Зрештою ворожнеча все-таки стихла і кожна команда зайнялася своєю справою. Поки "Oasis" продовжували свої гастролі, "Blur" записували новий матеріал. Тут було зроблено ухил від бріт-попа в бік американського інді-року. Автоматично "Blur" дебютував у чартах під номером один, але тут же швиденько скотився вниз, оскільки публіка не хотіла визнавати нову реінкарнацію групи. Зате в Штатах супутній сингл "Song 2" користувався великою популярністю. Правда, через деякий час альбом "Blur" все-таки отримав належне визнання, зайнявши хороші позиції в чартах. На початку 1998 року в студії Елборна "13" була розпочата робота над новим матеріалом.

Музиканти відразу відмовилися від послуг Стівена Стріта, який продюсував всі альбоми "Blur" до цього. Вони порахували, що навчилися у нього усього, чого могли, вирішивши записати три пісні з Вільямом орбітах, з яким вони познайомилися завдяки його реміксам пісень групи для збірки "Bustin & Dronin". Новий альбом вийшов досить депресивним, оскільки основний автор пісень Елборн важко переживав свій розрив з вокалісткою "Elastica" Джастін Фрішман.

Читате також