Bohse Onkelz
Втім, хлопцям було на це наплювати, і вже на початку 1981-го вони вторглися на панк-сцену довколишнього Франкфурта-на-Майні. Незабаром до трійці в ролі басиста приєднався Маттіас Рур на прізвисько Гонзо, і тим самим комплектування складу остаточно завершилося.
Поява Гонзо додало групі професіоналізму, і її концерти ставали все більш відвідуваними. У 1981-му "Bohse Onkelz" створили першу демку, а на початку наступного року нанесли візит до Берліна, де записали кілька пісень для збірки "Soundtrack zum Untergang Vol. II". У процесі сесій Гонзо і Стефан обмінялися інструментами, і ніяких змін в складі з тих пір більше не відбувалося.
Якщо спочатку група, дотримуючись традицій британського Oi!, Намагалася бути аполітичною, то з 1983 року музиканти піддалися на ідеї скінхедів, поголилися налисо, а в їхньому репертуарі з'явилися пісні типу "Deutschland den Deutschen" ("Німеччина для німців"). Навесні 1984-го "Bohse Onkelz" уклали трехальбомний контракт з "Rock O Rama" і незабаром дебютували з платівкою "Der Nette Mann". За нею послідували ще дві, але власник лейблу виявився відвертим жаднюкою, і з ним довелося розпрощатися. Майже одночасно музиканти вирішили зав'язати зі Скінхедство, оскільки ультраправий крило цього руху вело себе, м'яко кажучи, "занадто агресивно". Приблизно з рік пішов у колективу на переоцінку цінностей, а в 1987-м "Bohse Onkelz" повернулися з новим контрактом від "Metal Enterprises" і металевим (!) Альбомом "Onkelz Wie Wir ...".
Однак для преси команда залишалася в тіні, і ніхто не писав про зміни в стані "BO". У цей період хлопці активно захоплювалися наркотиками, і більше всіх "досяг успіху" на цьому поприщі Кевін. Концерти практично припинилися, але все ж музиканти змогли записати альбом "Kneipenterroristen". У 1990-му загинув хороший друг Рассела, Андреас Трімборн, і Кевін зовсім з'їхав з котушок.
Поки вокаліст проводив час в наркотичному угарі, справами "Bohse Onkelz" рулив Стефан, і йому якимось дивом вдалося вивести групу до комерційного успіху. Несподівано для всіх диск "Heiliger Lieder" опинився в німецькій гарячій десятці, проте разом з цим на музикантів обрушився шквал звинувачень у нацизмі. Втім, скандальна популярність виявилася їм тільки на руку, і тираж альбомів "BO" наблизився до четвертьмілліонной позначці. У 1994-му Кевін пройшов курс реабілітації, а до кінця року команда уклала контракт з "Virgin Records". Між тим, преса продовжувала мусолити тему скінхедів, а в другій половині 90-х до цих розборок додалися судові тяжби з "Rock O Rama" і "Metal Enterprises". Незважаючи на всі подібні "нюанси", "Bohse Onkelz" продовжували просуватися до значного успіху: наклади проданих дисків росли, а концертні майданчики ставали все більше.
Піку своєї кар'єри вони досягли в 1998-му, коли альбом "Viva Los Tioz" дебютував на першій позиції чартів. Цей "трюк" повторили і дві подальші роботи, "Ein Boses Marchen Aus 1000 Finsteren Nachten" і "Dopamin", що вийшли на власному лейблі гурту, "Rule23 Recordings". Яке ж було здивування фанів "Onkelz", коли в травні 2004-го команда оголосила про згортання своєї діяльності. Шанувальникам "BO" довелося задовольнитися лише прощальним туром і альбомом з недвозначною назвою "Adios".