Boy Hits Car

Жителі сонячного міста Лос-Анджелеса Луїс Ленард, Крейг "Крегг" Ронделл і Скотт Менвілл дружили з глибокого дитинства, причому перші двоє ще мало не з періоду памперсів. Разом вони постійно вплутувалися в різні нехороші історії, але іноді все-таки знаходили час зайнятися чимось корисним. Так, до 1990 року Скотт освоїв басуху, Луїс перепробував на гітарі практично весь матеріал "Slayer" і "Metallica", а Крейг був дуже не проти покричати в мікрофон.

Тоді-то в останнього і виникла нав'язлива ідея зібрати повноцінну команду, щоб заявити всьому світу про своїх підліткових терзаннях і муках. Задум реалізували за допомогою одного спільного знайомого, якого посадили за барабани. Група грала на вечірках і насолоджувалася життям до тих пір, поки ударник не оголосив про свій відхід в іншу команду.

Решту хлопців це не дуже порадувало, і до вибору нового колеги вони тепер підійшли більш ретельно. Подавши у місцеві газети оголошення "drummer wanted", вони приступили до нескінченних прослуховувань. Одного разу хлопцям все ж таки пощастило, і на їхні голови звалився талановитий самоук Майкл Феррарі, вже перепробували себе у різних бандах. Сталося це в лютому 1993 року, і ось тоді-то був початий відлік існування "Boy Hits Car".

Хлопці писали пісні і виступали з ними в місцевих клубах. Однак оскільки музиканти з принципу не бажали платити за свої виступи (а на лос-анджелеській клубній сцені склалася така "традиція"), то їм виділялося саме невдалий час для сетів. Незважаючи на це "Boy Hits Car" продовжували грати і грати, і потихеньку народ став ходити саме на них. Навесні 1995-го демозапис з піснями групи потрапила в одне з агентств, яке взялося організувати колективу перший шеститижневий тур по країні. Наступні два роки були зайняті твором нових пісень, підготовкою демок, концертами і нечастими гастролями. Нарешті в 1997 році групу підписав до себе один крихітний і дуже незалежний лейбл, який випустив у травні 1998-го дебютний альбом "My Animal".

Лейбл дійсно виявився "незалежним" (тобто від нього нічого не залежало), оскільки не став організовувати диску ніякого промоушену. Результат - тяжке продажу і розірвання контракту через два тижні після виходу платівки. Стан справ кілька збентежило хлопців, але вони не стали здаватися, а продовжували працювати, оскільки вірили в свою музику.

Зрештою, довгий і наполеглива праця почав приносити плоди - з 1999 року на "Boy Hits Car" стали звертати увагу солідні рекорд-компанії, і в січні 2000-го було отримано контракт від "Wind-Up Records". Лейбл тут же зарядив групу в турне в компанії з "System Of A Down", "Incubus", "Papa Roach" і "Mr. Bungle". Це було серйозним проривом для колективу, оскільки аудиторія в 3 людини і в 3000 чимось все-таки відрізняються. Набралася досвіду спілкування зі слухачами, "Boy Hits Car" на наступний рік видали повноцінний однойменний альбом, насичений мелодіями, важкими рифами і хардкоровий завзяттям. Вихід диску супроводжувався хедлайнерскімі еврогастролямі і появою групи на таких фестивалях як "Reading Festival", "Rock Am Ring", "Rock Im Park".

У 2003-му пішов Майк Феррарі, що поступився барабани Джонні Ренсом. Приблизно в цей же час колектив позбувся контракту з "Wind-Up", і тому третій альбом музиканти випускали власними силами. У 2006-му до поширення "The Passage" підключилася фірмочка "Rock Ridge Music", а паралельно в складі пройшли ще дві заміни, і замість Скотта і Луїса з'явилися Білл Говер і Дасті Хант.