Brownsville Station

Американська команда "Brownsville Station" з містечка Енн Арбор, що в штаті Мічиган, була заснована в самому початку 1969 року. Ідея створення проекту належала гітаристу і співаку Кабо Коді (Майкл Коду, р. 1 серпня 1948, у. 1 липня 2000), раніше грав рокабілі в підліткової банди "The Del-Tinos". Іншими учасниками групи стали басист Тоні Дріггінс, гітарист Майкл Лютц і барабанщик Ті Джей Кронлі.

Всі вони мали однакові музичні уподобання і поклонялися Філу Спектору, Чаку Беррі, Літтл Річарда, Бо Діддлі і Ріки Нельсону. Що стосується концертної діяльності, то тут хлопці рівнялися на "Paul Revere & The Raiders", Джеймса Брауна і Ленні Брюса. У травні 1969-го вийшов перший сингл, "Rock & Roll Holiday", з піснею, якій "Brownsville Station" закривали свої концерти в наступні чотири роки.

До речі, музикантам більше подобалося виступати живцем, ніж сидіти в студії, тому перший альбом вони вирішили зробити лайвом. Проте концерт, призначений для запису, пройшов жахливо, тому гурту довелося організовувати звичайні сесії. Платівка, що містила суміш оригінального матеріалу і каверів, мала локальний успіх, і за її перевидання взялася фірма "Warner Bros".

Утім, співпраця з цим лейблом виявилося нетривалим, і коли сингл "That s Fine" провалився, колектив залишився без контракту. Змінивши місце прописки на "Big Three Records", група випустила другий альбом, "A Night On The Town". Диск вийшов з наклейкою "not suitable for airplay", приліплений через "наркоманськой" пісні "Wanted (Dead Or Alive)". Ті Джей до того часу влаштувався на роботу льотчиком, а ударну установку окупував Генрі Століття на прізвисько "H-Bomb". Незабаром ряди "Brownsville Station" залишив і Тоні Дріггінс, а Майкл Лютц перемістився на бас. Президент "Big Three" Дуг Морріс взявся особисто продюсувати групу, і незабаром це принесло свої плоди. Першим ділом він підсунув музикантам реггі "Let Your Yeah Be Yeah", що виконувалася "Jimmy Cliff & The Trojans" і змусив перекроїти її в рок-кавер.

Наступним синглом став "Smokin In The Boy s Room", через якого, власне, "Brownsville Station" і запам'яталися слухачам. Пісня, написана Кодою за півгодини і записана групою протягом години, стала трансатлантичним хітом і зайняла в "Billboard" третю сходинку.

У 1974 році вийшов альбом "School Punks", що приніс команді ще один хіт, "Kings Of The Party". Наступне творіння колективу, "Motor City Connection", мало більш важкий саунд, що не сподобалося діячам з "Big Three". Команді вказали на двері, і вона перекочувала під крило щойно посталої фірми "Private Stock". Незабаром після цього "Brownsville Station" знову перетворилися на квартет, оскільки до них приєднався гітарист Брюс Назарян. Альбом 1977 року, записаний під час його участі, містив парочку цікавих треків, "Lady (Put The Light On Me)" і "The Martian Boogie", і тому ще користувався попитом. На останньому ж релізі, "Air Special", взагалі нічого путнього не було, і незабаром після виходу платівки команда наказала довго жити.

Про "Brownsville Station" поступово почали забувати, але в середині 80-х про колишньої популярності групи нагадали "Motley Crue", які зробили вдалий кавер на "Smokin In The Boy s Room". Після розпуску "BS" Каб Коду переключився на виконання блюзів, а потім став заробляти на життя журналістикою, коментуючи музичні події. У 2000 році колишній лідер "Brownsville Station" помер через хворобу нирок.