Butthole Surfers

На самому початку кар'єри "Butthole surfers", цих психоделічних панків з Техасу, здавалося, що їм уготовано недовге існування, та й то лише у вузьких колах андеграунду. Однак виявилося, що група досить довгий час пробула на музичній сцені і при цьому домоглася небачених для обраного жанру успіхів. Джіббі Хайнс (вокал) і Пол Лері (гітара) познайомилися в коледжі ще в 1977-м, а чотири роки по тому заснували свою першу команду, названу "Ashtray Babyheads".

Вивіска змінилася кілька разів, перед тим як хлопці остаточно зупинилися на "Butthole surfers".

Басистий і ударники в групі також були сталими, і склад більш-менш стабілізувався з приходом Кінга Коффі (ударні) і його сестрички Тереси Тейлор (бас). Перший контракт банда уклала з "Alternative Tentacles", лейблом лідера "Dead Kennedys" Джелло Біафри. У 1983-му "Butthole surfers" дебютували з міні-альбомом "Brown Reason to Live", а трохи пізніше вийшов концертний EP "PCPPEP".

До речі, живі виступи групи того часу проходили за участю голих балерин, всяких піротехнічних ефектів і прокруткою відеофрагментів, де були зняті операції зі зміни статі. У 1984 році колектив перебазувався у Чикаго під крило інді-лейблу "Touch and go", на якому вийшов перший полнометражнік з заморочений під стать музиці назвою "Psychic ... Powerless ... Another Man s Sac". На наступний рік з'явився EP-шник "Cream Corn From the Socket of Davis", а в 1986-м викинула на ринок нео-психоделічний альбом "Rembrandt Pussyhorse", на якому брутально переробили "American woman", відому річ "Guess who". До речі, на цій платівці дебютував новий бас-гітарист Джеф "Тутеров" Пінкус.На своєму третьому релізі музиканти додали "нетрадиційних" гітарних Соляков, замішавши коктейль із панку, металу, арт-року під назвою "Locust Abortion Technician". Зате четвертий і останній на "Touch and go" реліз, названий за співзвучністю із відомої "цеппеліновской" композицією "Hairway to Steven", ряснів акустичними гітарами, яких не було помітно в попередніх виданнях.

За "Hairway to Steven" пішли два міні-альбому і один подвійний концертний альбом, після чого виявилися підписаними до мажорному лейблу "Capitol records". Продюсувати "Independent Worm Saloon" взявся не хто інший, як сам Джон Пол Джонс. Ця обставина, а ще підтримка солідного лейблу змусили критиків звернути увагу на альбом, а композиція "Who Was in My Room Last Night?" потрапила в американський ефір. Успіх супроводив і наступного релізу, "Electriclarryland", в основному завдяки композиції "Pepper". Однак, цей альбом став останнім на "Capital records".

Справа в тому, що під час сесій "After the Astronaut" між музикантами і лейблом виникли розбіжності, які призвели до розриву відносин, в результаті чого платівка так і залишилася невиданої. Минуло цілих три роки, поки команда нарешті не знайшла новий дах у вигляді "Hollywood / Surfdog Records", де після п'ятирічної перерви вийшла чергова студійна робота, "Weird Revolution".