Byrds
До неї увійшли: Роджер Макгуїн (гітара, вокал), Джин Кларк (ритм-гітара, вокал) і Девід Кросбі (гітара, вокал). Перший їхній сингл, "Please Let Me Love You", був випущений під псевдонімом "Beefeaters" і успіху не мав. В кінці 1964 року в складі команди з'явилися бас-гітарист Кріс Хіллмен і барабанщик Майкл Кларк. Група змінила назву на "The Byrds" і, уклавши контракт з фірмою "CBS", записала свій перший альбом, зроблений у стилі "фольк-рок". Перший справжній успіх "Byrds" був пов'язаний з виходом синглу "Mr. Tambourine Man", який потрапив на верхні рядки хіт-парадів, як у США, так і в Англії.
Організовуючи турне групи по Європі, менеджери стали подавати їх як "американська відповідь" бітлам "". Однак, їхні гастролі у Великобританії очікуваного успіху не мали. Зате вихід у світ альбому "Mr Tambourine Man" закріпив за "Byrds" авторитет піонерів фолк-року. На ньому були представлені пісні Боба Ділана і Піта Сігера, а також гітариста Джина Кларка, який став набирати силу як своєрідний композитор, що впливає своєю творчістю на імідж групи. Наступний альбом, "Turn! Turn! Turn!", Зайняв в штатівських чартах перше місце. Група стала кумиром молоді. "The Byrds" були однією з перших команд в США, яка на хвилі "бітломанії" виробила трансформацію біг-біту в рок, ввела моду на довге волосся та інші аксесуари хипповской моди.
Поступово в музиці і в текстах пісень групи з'являлися більш глибокі й різноманітні теми, які говорять про відхід від звичного фолк-року. На початку 1966 року вийшов сингл "Eight Miles High", який сучасники відзначають як початок психоделічної рок-музики. Почався період, коли у творчості групи відчувалося бажання розширити рамки своєї творчості. У записах того часу можна почути елементи авангардного джазу та індійської музики. Критики назвали експерименти такого роду "еклектикою", але це, насправді, були перші спроби органічно сплавити на основі ритм-енд-блюзу те, що до нього прямого відношення не мало. Як це й відбувалося в подальшому з прогресив-роком, найменше ускладнення привело до втрати комерційного успіху. "Eight Miles High" потрапив на останні місця в хіт-парадах, а деяким радіостанціям було заборонено транслювати цей сингл через нібито прихованого там призову до наркотікам.Затем сталося фатальне зміна у складі групи. З неї пішов основний автор пісень і ведучий вокаліст Джин Кларк. Основною причиною відходу була його страх літати на літаках, а групі стояли постійні гастролі, пов'язані з перельотами. "Byrds" продовжили свою кар'єру вчотирьох, записавши новий альбом "Fifth Dimention" в іронічно-філософському настрої, з психоделічним ухилом. Але з цього моменту їх комерційний успіх в чартах почав знижуватися. У 1967 році, після виходу в світ четвертого альбому, "Younger Than Yesterday", продовжилися зміни у складі групи. Для сесій на три тижні був запрошений Джин Кларк. Однак, команду покинув Майкл Кларк, на місце якого в 1968 році прийшов двоюрідний брат Хіллмена Кевін Келлі. З'явився також співак, композитор і гітарист Грем Парсонс.
Імідж групи кілька помінявся. По-перше, "Byrds" почали експериментувати зі звуком у студії, використовуючи всілякі новинки техніки, електронні ефекти і прийоми мікшування, домагаючись "космічного" звучання. По-друге, їх образ психоделічної групи кілька зрушився убік "кантрі-року". Влітку 1968 року Грем Парсонс несподівано покинув групу, зірвавши нібито "через хворобу" гастролі по Латинській Америці. Басист Кріс Хіллмен, посварившись з менеджером групи, теж пішов, об'єднавшись з Парсонсом в "Flyind Buritto Brothers". Керівництво в "Byrds" прийняв на себе Джим Макгуїн, зібравши новий склад, куди увійшли Кларенс Уайт (гітара, вокал), Джон Йорк (бас) і Джин Парсонс (ударні). Після запису двох альбомів - "Dr. Byrds & Mr. Hyde" і "Ballad of Easy Rider" - прийшов новий барабанщик - Скіп Беттін. У цьому складі гурт протримався майже п'ять років. У 1973 році пішли з життя відразу два її колишніх учасника. Спочатку був збитий п'яним водієм Кларенс Уайт, а потім помер від передозування наркотиків Грем Парсонс.
Інші колишні члени "Byrds" продовжили свою діяльність в різних проектах. Найбільш вдалою була кар'єра Девіда Кросбі в "Crosby, Stills, Nash & Young". Правда, він потрапив під залежність від наркотиків і, врешті-решт, потрапив у в'язницю. В кінці 80-х він позбавився від тяжкої недуги і знову, повний ентузіазму робив спроби відродити "Byrds" разом з Макгуїн і Хіллманом. Серед колишніх "бірдовцев" почалася боротьба за авторські права. Після судових процесів право використовувати назву групи відвоював барабанщик Майкл Кларк. У 1990 році Кросбі з Макгуїн і Хіллманом записали чотири пісні, включені в набір з 90 найбільш популярних пісень року. У 1991 році всі учасники "Byrds" були включені в список "Зал Слави Рок-н-ролу". Відновити групу в її ранньому складі так і не вдалося. У 1991 році помер Джин Кларк, а в 1993-му - Майкл Кларк.