Celtic Frost

Освічена на руїнах сируватою дез-блек-проекту "Hellhammer", ця металева команда з Цюріха справила великий вплив на безліч різномастих колективів включаючи "Sepultura", "Pantera", "Therion", "Emperor", "Melvins", "Paradise Lost" , "Cradle of Filth", "Foo Fighters", "Darkthrone", "Dimmu Borgir", "Obituary", "Nile" і т.д. Заснували групу гітарист-вокаліст Том Габріель Фішер і басист Мартін Ерік Ейн, чиї спільні витвори створювалися під враженням від творів Говарда Лавкрафта, Алістера Кроулі, Шарля Бодлера і Роберта Говарда.

У запису дебютного альбому "Morbid Tales" їм допомагав барабанщик Стівен Прістлі, якого на сесіях подальшого EP "Emperor s Return" змінив американець Рід Сент-Марк. Обидві роботи були виконані грубувато і прямолінійно і тому викликали суперечливі відгуки. Як би там не було, але "Celtic Frost" провели пару турів у Німеччині та Австрії і завоювали певне число шанувальників.

Зміни в саунді почалися з альбому "To Mega Therion", на якому брутальний чад був розбавлений оркестровими елементами. У хід пішли всякі валторни, тимпани і тому подібне, а кілька треків прикрасив оперний вокал від Клаудії-Марії Мокра. Над оформленням шедевра хлопців з Цюріха потрудився відомий швейцарський художник-сюрреаліст Гіджер, гідно відбив зміст платівки.

За виходом EP "Tragic Serenades" послідувало успішне європейське турне і перший візит "Celtic Frost" за океан. Покінчивши з гастролями, музиканти знову засіли у студії і народили свою саму значиму роботу, "Into The Pandemonium". На цьому альбомі злилися воєдино відвертий брутал ("Inner Sanctum", "Babylon Fell"), готично-ньювейвовие вокали ("Mesmerized"), семпловие фішки ("One In Their Pride"), мелодійний метал ("I Won t Dance") і грандіозні оркестрові фрагменти ("Rex Irae", "Oriental Masquerade"). Критики усього світу просто завили від захоплення, а "Celtic Frost", посиливши свій склад гітаристом Роном Марксом, провели надзвичайно успішне турне. На жаль, під час тих гастролей відносини в колективі були далекі від ідеальних, а, крім того, справа ускладнювалася постійними розбірками з представниками "Noise Records", постійно сунути свій ніс у творчий процес.

У 1988-му група перейшла під крило "CBS / Epic", але не встигли початися сесії чергового альбому, як Ейн і Сент-Марк зникли, а замість них у складі з'явилися гітарист Олівер Амберг, басист Курт Віктор Брайант і барабанщик Стівен Прістлі. Зроблений даної конфігурацією альбом "Cold Lake" сильно спантеличив шанувальників "Frost", оскільки на диску звучав банальний хард-рок, і ніяким авангардом не пахло.

Виправити ситуацію музиканти змогли лише через два роки, коли вийшов опус "Vanity / Nemesis". Незважаючи на присутність каверів від Девіда Боуї ("Heroes") і Брайана Феррі ("This Island Earth"), робота була виконана у фірмовому "фростовской" манері (можливо, позначилося повернення Ейнав). Відігравши неабияку кількість євроамериканське концертів, група приступила до створення подвійного альбому "Under Apollyon s Sun", проте до кінця справу довести не вдалося. У 1992-му вийшов збірник ауттейков і анрелізов "Parched With Thirst Am I And Dying", після чого команда благополучно розпалася. В кінці тисячоліття радикально перебудувати лейбл "Noise Records" за участю Фішера зайнявся перевиданням бек-каталогу "Celtic Frost", і публіка проявила до цього процесу непідробний інтерес.

Побачивши позитивну реакцію слухачів, Том відновив свої відносини з Мартіном і разом з ним зайнявся підготовкою нового студійника. Сент-Марк за станом здоров'я не зміг брати участь в реюніон, і його місце зайняв Франка Сеса, а, крім того, ряди "CF" поповнив гітарист Ерол Унала. Робота над альбомом просувалася нешвидко, проте вийшов у травні 2006-го "Monotheist" підтвердив повну боєздатність легендарної команди.