Chris Norman
У той час він любив слухати Елвіса Преслі, Літл Річарда, Бадді Холлі та Лонні Донегола, а на початку 60-х його почуттями заволоділи "Beatles" і Боб Ділан. Сім'я Норманом кілька разів змінювала місце проживання, але в 1962-м осіла в Бредфорд, рідному місті матері Кріса. Саме в Бредфордського школі хлопець і познайомився зі своїми майбутніми соратниками Аланом Сілсона і Террі Аттлі.
Кріс та Алан частенько проводили спільні музикування, а потім підключили до цієї справи і Террі. Незабаром у них утворилася команда, спочатку отримала назву "The Yen". Згодом вивіска неодноразово змінювалася, втім, як змінювався і стиль групи. Кілька разів колектив робив безуспішні спроби випуску синглів, а один час працював на супроводженні у Пітера Нуна (екс-"Herman s Hermits"). Успіх прийшов до команди в середині 70-х, коли за неї взялися хітмейкера Чінн і Чепмен.
Група стала називатися "Smokie" (зокрема через "димчасто-прокуреному" голоси Нормана), і під цим ім'ям її дізнався весь світ. Розквіт "Смоков" припав на кінець 70-х, а в 1978-м Кріс перший раз спробував працювати "на стороні", виконавши разом з Сюзі Куатро хітову пісеньку "Stumblin In". На початку наступного десятиліття в колективі намітився творча криза, і Кріс усамітнився з Пітом Спенсером у студії, працюючи над піснями для інших артистів типу Кевіна Кігана. У той час Норман також співпрацював з Агнетою Фельтског (екс-"Abba") і "Heavy Metal Kids", а крім цього написав гімн "This Time" для збірної Англії з футболу. Свій перший лонгплей Кріс випустив незадовго до розпаду "Smokie", і можливо тому робота виглядала не як сольник, а як черговий "груповий" альбом.
По справжньому зайнятися власною кар'єрою Нормана сподвигло знайомство з Дітером Боленом, який написав для нього пісню "Midnight Lady". Композиція тут же стала європейським шлягером, а в Німеччині протрималася на вершині чартів шість тижнів. З тим же Боленом був записаний альбом "Some Hearts Are Diamonds", однак третій полнометражнік Норман зробив вже з продюсером Піпом Вільямсом ("Sweet", "Moody Blues"). Ця робота, так само як і наступна "Break The Ice", виконана "with a little help from his friends" (тобто за участю Спенсера і Сілсона), вже була ближче до творчості "Smokie".
У 1991-му Кріс увійшов в кооперацію з Тоні Кері (диск "The Interchange"), а на наступний рік віддав данину своїм раннім пристрастям з альбомом "The Growing Years". До цього моменту Норман вже був власником студії звукозапису, а трохи згодом заснував власний лейбл "Dice Music". У 1994-му несподівано для себе самого музикант отримав нагороду "International video Star of the Year". Тоді ж він перервав довготривале самітництво і провів перше за шість років світове турне. В кінці 90-х Кріс почав співпрацювати з німецьким денс-композитором і продюсером Девідом Брендесом, через що його роботи знову придбали електронно-танцювальний характер. Лише у 2003 році Норман пішов з-під опіки Девіда, випустивши диск, у назві якого ("Handmade") містився явний натяк на відсутність будь-якої сінтезаторщіни.
Інший несподіваний подарунок давні шанувальники артиста отримали в 2005 році у вигляді DVD "An Acoustic Evening with Chris Norman". Повернення до витоків підтвердилося і черговим студійним альбомом "Million Miles". Хоча на диску присутні такі різнопланові речі як балада "Million Miles To Nowhere", що чіпляє слух дрібниця "Heart & Soul" і типовий рокешнік "Alles Klar", всі композиції Кріс написав сам, сам же все спродюсував і випустив на своєму новому лейблі "Charm Records ".