Deep Purple
гітара) приєдналися до нього під вивіскою "Roundabout". Однак, сам Кріс звалив буквально через кілька днів. Трохи пограли в команді Дейв Куртіс (бас) і Боббі Вудман (ударні). Незабаром їх замістили члени "Maze" Рід Еванс (р. 19 січня 1947, Едінбург, Шотландія; вокал) і Ян Пейс (р. 29 червня 1948, Нотінгем, Англія; ударні). Після короткого скандинавського турне квінтет взяв собі назву "Deep purple" і приступив до запису першого альбому, зробленого під впливом творчості американської команди "Vanilla Fudge". "Shades Of Deep Purple", записаний за якихось вісімнадцять годин, виглядав експериментальним і шорсткою. Однак група отримала деяку популярність в Штатах, хоча вдома про них ніхто не знав.
Альбоми "The Book Of Taliesyn" and "Deep Purple" містили непогані композиції типу "Kentucky Woman", "River Deep - Mountain High" і "April". На цих дисках початок намічатися вдале співробітництво Лорда і Блекмора. У липні 1969-го Еванс і Сімпер були виведені зі складу команди, а на їх місце з "Episode Six" прийшли Ян Гіллан (р. 19 серпня 1945, Хаунслоу, Англія; вокал) і Роджер Гловер (р. 30 листопада 1945, Врекон , Уельс; бас). У цьому "класичному" складі "Deep purple" записали грандіозний "Concerto For Group And Orchestra" в компанії з Лондонським філармонічним Оркестром.
Ортодоксальний наступник цього альбому "Deep purple in rock" зробив групу провідною хард-роковою командою. З'єднання звучання органу Лорда і гітари Блекмора, доповнене потужним вокалом Гіллана, створили "фірмовий" саунд "Deep Purple". Цей диск, а також два наступних альбому "Fireball" і "Machine head" стали лідерами хіт-парадів. Композиція "Smoke on the water" з останнього стала свого роду візитною карткою групи. Концертний альбом "Made in Japan" отримав платиновий статус, проте відносини в колективі ставали все більш і більш напруженими, і після виходу "Who Do We Think We Are" команду покинули Гіллан і Гловер. За наполяганням Блекмора група продовжила роботу, а її склад поповнився Девіда Ковердейла (р. 22 вересня 1951, Солтбурн, Англія; вокал) і Гленном Хьюзом (р. 21 серпня 1952, Кеннок, Англія; бас, екс-"Trapeze"). Альбоми "Burn" і "Stormbringer" хоч і потрапили до десятки найкращих, але вже сповідували інший стиль з фанк-блюзовим акцентом.
Блекмор був дуже незадоволений цим і в травні 1975 року прийняв рішення залишити групу. Тут же він заснував свій проект "Rainbow". Через кілька місяців після відходу Блекмора до групи запросили гітариста Томмі Болина (р. 18 квітня 1951, Сіукс-сіті, США, у. 4 грудня 1976, Майамі, США), який заявив про себе в ряді американських джаз-рокових гуртів. Проте його стиль виявився несумісний з хард-роковим саундом "Deep purple" і, крім того, він серйозно захопився наркотою. У результаті британський турне 1976 було згорнуто, і музиканти оголосили про розпуск групи.
Ковердейла створив свій проект "Whitesnake", Пейс і Лорд приєдналися до Тоні Ештону в "Paice, Ashton, Lord", а через кілька місяців після розпаду "Deep purple" від передозування героїну помер Болін. У наступні кілька років виходили різні збірники групи. У 1984 році за ініціативою Гіллана команда зібралася в своєму класичному складі: Гіллан, Лорд, Пейс, Гловер, Блекмор, і записала новий диск "Perfect Strangers". Альбом незабаром став платиновим, і "Deep purple" вирушили у тривале світове турне. Однак після виходу "House Of Blue Light" знову почалися розборки межу Гілланом і Блекмором, і після виходу концертний альбом "Nobody s Perfect" Гіллан був змушений піти знову. Для запису наступного альбому, "Slaves And Masters", Блекмор запросив колишнього вокаліста "Rainbow" Джо Лінна Тернера. Однак під тиском інших музикантів Тернер був відправлений у відставку, і до групи знову повернувся Гіллан.
Але невдовзі не витримав Блекмор, і напередодні японського туру покинув склад. У терміновому порядку був запрошений на його місце Джо Сатріані. Але в цьому складі "Deep purple" не встигли записати ні одного альбому. Для роботи над черговим диском, "Purpendicular", в 1996 році був запрошений американець Стів Морс (гітара), який раніше грав в "Kansas" і "Dixie Dregs". З тих пір команда працювала в такому складі. У вересні 1999 року в лондонському залі "Royal Albert Hall" відбулися ювілейні концерти "Deep Purple" з Лондонським Симфонічним Оркестром, в якому взяли участь ряд відомих виконавців. Навесні 2002 року Джон Лорд заявив про своє рішення розлучитися з групою. Через деякий час його місце зайняв Дон Ейрі.