Desperado
Ірландець Берні Торм почав терзати гітару ще з одинадцяти років, а першими його групами були "Scrapyard" і "Bernie Torme Band". Однак популярність до нього прийшла лише коли він приєднався до Яна Гіллані у його сольному проекті "Gillan". Після цього він розважався на гастролях у складі "Atomic rooster" і навіть був гітаристом у самого Оззі Осборна. Лише один басист Марк Рассел не встиг зробити собі таке ж ім'я як у своїх колег по "Desperado".
Свій перший і єдиний концерт "розбійники" відіграли в "International Club" у Бірмінгемі. На ньому група виконала не тільки свої пісні, але і ряд каверів (наприклад, речі з репертуару "Status quo"). Запис же першого (і знову ж і єдиного) альбому проходила в Америці неподалік від легендарного Вудстока. До речі, в тій же студії побували багато відомих артистів: Дженіс Джоплін, Боб Ділан, "Rolling stones", "The band" та інші. Присвятивши сесіям кілька тижнів під проводом продюсера Пітера Коулмана, музиканти закінчили запис "Bloodied but unbowed". Диск містив тринадцять цілком якісних хард-металевих треків.
Однак з якихось невідомих причин (може бути, зіграло свою роль нещасливе число 13) "Electra records", з якою у "Desperado" був укладений контракт, відмовилася випускати альбом. Як сказав з цього приводу Берні Торм: "Все у нас було відмінно - хороший альбом, прекрасний вокаліст і взагалі класна була група. Одне було погано - ідіотський лейбл, з яким ми зв'язалися". Так чи інакше, платівку закинули на полицю і в результаті проект під назвою "Desperado" припинив своє існування. Ді Снайдер замутив іншу команду під назвою "Widowmaker". Берні Торм допомагав йому в цій справі деякий час, а потім почав співпрацювати з іншими артистами. Але що найцікавіше - диск "Bloodied but unbowed", виданий напівпідпільним чином фірмою "Destroyer" все-таки побачив світ у 1996 році.