Німецька Панківська команда "Die toten hosen" з'явилася на початку 80-х на уламках двох інших панк-груп з Дюссельдорфа, "KFC" і "ZK". Так уже виявилося, що четверо з учасників нового проекту носили ім'я Андреас і тому хлопці придумали собі прізвиська - Кампіно (Андреас Фреге, р. 22 червня 1962, вокал), Брейта (Андреас Брейткопф, р.
6 лютого 1964, гітара), Куддель (Андреас он Полотно, р. 11 червня 1964, гітара), Енді (Андреас Мюрер, р. 24 липня 1962, бас), Воллі (Вольфганг Роде, р. 9 січня 1963, ударні). Почали хлопці з концертів у Західній Німеччині, але особливого успіху ці виступи їм не принесли.
У 1983-му вийшов дебютний альбом, "Opel-Gang", а незадовго перед цим був випущений сингл "Bommerlunder". Ця композиція стала улюбленою штучкою групи, і довгий час була присутня в сет-листах. У 1984-му "Die toten hosen" вперше побували за кордоном, почавши з Франції. А на наступний рік окрім гастролей на батьківщині колектив виступав в соцкраїнах типу Польщі, Угорщини та сусідньої НДР.
Перший солідний успіх супроводив групі в 1987-му, коли платівка "Here s Die Roten Rosen" була розпродана тиражем понад 100000 примірників. Влітку того ж року банда старанно їздила по Європі, і на основі цих гастролей був записаний перший концертний альбом "Bis Zum Bitteren Ende". Аж до альбому 1990 року "Auf Dem Kreuzzug Ins Gluck" платівки "Die toten hosen" виходили тільки німецькою мовою. А в 1991-му музиканти зробили пробитися на світовий ринок, записавши диск з англомовною лірикою, що знайшло відображення в його назві "Learning English - Lesson 1". У 1992-му цей альбом був випущений в Америці, де за його поширення взявся лейбл "Charisma".
Однак співати по-німецьки музиканти не кинули і продовжували у себе в Німеччині випускати платівки рідною мовою. Так, у 1993-му вийшло відразу два таких диска - "Kauf Mich!" і "Reich & Sexy". У цьому ж році відбулося тривале турне, протягом якого група часто виступала під іншими вивісками, збираючи невелика кількість глядачів.
У 1994-му вийшла друга англомовна платівка, "Love, Peace & Money", видана фірмою "Atlantic records". Через два роки на світ з'явився альбом "Opium Furs Volk", композиції з якого зайняли дуже навіть непогані місця в німецьких хіт-парадах. Однак у Баварії ряд пісень був заборонений через занадто "недружніх" текстів. У 1997-му "Die toten hosen" на стадіоні в Дюссельдорфі відіграли свій тисячний концерт. На жаль, захід було затьмарене загибеллю однієї з фанаток і численними каліцтвами інших відвідувачів видовища. Учасники групи виплатили постраждалим та їх родичам компенсацію, а на наступний рік випустили сингл "Pushed again", присвячений цій трагічній події.
У 1998-му вийшла платівка "Warten Auf s Christkind", видана під вивіскою "Die roten rosen". Наступні роки популярність групи неухильно продовжувала рости, а музиканти радували своїми релізами як німецьку, так і світову панк-громадськість.