Dillinger Escape Plan
Озброївшись простим бажанням задовольнити найбільш вимогливих критиків (тобто самих себе), музиканти приступили до написання матеріалу, і незабаром у них вже був готовий міні-CD, складений з шести пісень. Що стосується концертної діяльності, то "Dillinger Escape Plan" взяли собі за правило регулярно з'являтися в андеграундних клубах і інших злачних місцях американського північного сходу і середнього заходу.
В кінці 1997-го в складі з'явився другий гітарист, Джон Фултон, та за його участю було записано демо "Under The Running Board". Сесії, що пройшли в "Trax East Studios" вилилися в восьмихвилинний згусток первісної енергії, помноженої на запаморочливу складність ходів і високу техніку виконання.
"Under The Running Board" викликав бурю захоплення і був відзначений багатьма виданнями як один з кращих релізів 1998 року. Тим часом чутки про шалених концертах "Dillinger Escape Plan" поширювалися подібно лісової пожежі, і незабаром все східне узбережжя опинилося під владою "Діллінджером". Кульмінацією "живий" діяльності того періоду став блискучий виступ групи на "Milwaukee Metalfest". У листопаді 1998-го Фултона змінив Брайан Бенойт, а незабаром після цього колектив обзавівся контрактом від "Relapse Records". Влітку 1999-го команда знову опинилася в "Trax East Studios", де під керівництвом Стіва Еветтса взялася за підготовку дебютного альбому.
Підсумком дворічного марафону "Діллінджером" став диск "Calculating Infinity", який зламав вже усталені жанрові межі. Серед ледь контрольованого хаосу музиканти примудрилися понапіхать елементи джазу і ф'южн, ніж одночасно розважили і спантеличили критиків. Такий незвичайний дебют привернув увагу інших любителів "коктейлів", "Mr. Bungle", і ті запросили "Dillinger Escape Plan" до себе на розігрів.
45-денний американський спільний тур обох команд сприяв значному зростанню армії шанувальників математичного металу. Він же став прелюдією до півторарічних світовим гастролям "DEP", протягом яких група виступала в компанії з "Papa Roach", "Blink-182", "AFI", "Pennywise" і багатьма іншими. Поки музиканти моталися по всьому світу, фірма "Now or Never Records" перевидала перший CD, добивши його кількома концертними треками. 2000 рік "Dillinger Escape Plan" завершили в ролі хедлайнерів, відігравши значну порцію сетів в Європі і Японії з новим басистом Лайамом Вілсоном. На початку 2001-го команда з'явилася на ряді престижних фестивалів, після чого їй довелося розпрощатися з Мінакакісом.
Після тривалих пошуків новим фронтменом "DEP" став Грег Пусіато, проте на EP "Irony is a dead scene" 2002 року партії вокалу виконав Майк Петтон ("Faith No More", "Mr. Bungle"). Другий повнометражний альбом "Діллінджером" вийшов тільки влітку 2004-го, але зате він став самим "чартового" і комерційно успішним виданням в історії "Relapse Records" (106-місце в "Billboard" та 11-тисячний наклад в перший тиждень продажів).