Disharmonic Orchestra

Свою брутальну діяльність "Disharmonic orchestra" почали в серпні 1987 року. А започаткували даний проект два австрійця - співаючи-гарчить гітарист Патрік Клопф і барабанщик Мартін Месснер. На перших порах до них було прибився басушнік Харальд Безек, але після другої демки цей хлопець зник у невідомому напрямку. Кілька місяців пішло на репетиції і на початку 1988-го "Disharmonic orchestra" представили на суд слухачів свою першу пробу, "The Unequalled Visual Response Mechanism".

Ближче до кінця року було випущено друге демо, "Requiem for the forest", завдяки якому проект одержав деяку популярність в металевих колах.

Тоді ж в команді з'явився новий бас-гітарист Хервіг Замернік. З його приходом складу надовго стабілізувався. До того часу остаточно виробився стиль "Disharmonic orchestra" - такий собі техно-гринд-дез з потойбічними текстами.

До речі треба сказати, що весь виконуваний матеріал музиканти завжди писали самі і за всю свою історію виконали всього лише один кавер. У 1989 році команда разом зі своїми співвітчизниками і колегами по цеху "Pungent stench" випустила спліт-лонгплей. Навздогін вийшла вже самостійна семідюймовка "Successive substitution". Надалі австріяки-брутальщікі зробили кілька вилазок за межі своєї батьківщини. Найбільшу популярність вони набули в Німеччині, а німецький лейбл "Nuclear blast" запропонував їм контракт. У 1990-му був виданий перший повноцінний альбом "дисгармонійного оркестру", "Expositionprophylaxe", що став мабуть найкращим релізом колективу.

Розкрутка платівки проходила на декількох європейських фестивалях, де група ділила сцену з "Atrocity", "Carcass", "Entombed" і "Pungent stench". Потім чутки про молодого цікавому колективі добралися і до Америки, і команда відправилася в клубне турне по Штатах, де їй пощастило виступати разом з такими монстрами брутал як "Cannibal corpse", "Immolation", "Repulsion" і "Autopsy".

У 1991-му музиканти колесили в основному по Європі, супроводжуючи "Sinister" і "Entombed", а також дісталися до Ізраїлю. На наступний рік "Disharmonic orchestra" випустили семідюймовку "Mind seduction" і альбом "Not to be undimensional conscious". Наступна повнометражна робота, "Pleasuredome", з'явилася в 1994-м і була видана на "SPV steamhammer". Після цього "Дисгармонійний оркестр" кудись запропастився на досить тривалий період.

Клопф, Месснер і Замернік знову матеріалізувалися на дез-сцені в 2002 році, представивши на суд слухачів новий альбом "Ahead". Як виявилося, у них ще було повно пороху в порохівницях, і реліз жодним чином не поступався за якістю ранніх робіт, продовжуючи традиційну для групи "дисгармонійну" лінію.