Dokken
Матеріал, зроблений в досить-таки жорсткому стилі настільки вразив французьку компанію "Carrere Records", що вона майже відразу підписала з Доккеном контракт. До речі, ті демозаписи були випущені у вигляді бутлега під назвою "Back In The Streets".
Дон завербував до себе в банду гітариста Джорджа Лінча, барабанщика Міка Брауна (обидва з "Xciter") і басиста Джуан Краус (який згодом перебрався в "Ratt" і був замінений Джефом Пілсоном). Отриману групу назвали невибагливо - "Dokken". Стиль команди, що представляв собою тісний сплав хард-року і приємною мелодійності, припав до смаку багатьом слухачам, і в результаті група підписала контракт з більш солідною фірмою "Elektra Records".
"Dokken" повторно смикшировали і перевидали на новому лейблі свій дебютний реліз "Breaking The Chains", який потрапив в кінець альбомних чартів "Billboard". Після цього "Elektra" виділила групі істотний бюджет, і результат не забарився. У 1984 році "Dokken" видали потужний альбом "Tooth And Nail", продажі якого тільки в Америці склали понад мільйон примірників. З кількох хітів на платівці виділялися "Into The Fire", "Just Got Lucky" і "Alone Again". У 1985-му і 1987-му команда зготувала ще два платинових диска, подарувавши слухачам такі прекрасні речі як "In My Dreams" та "It s Not Love". Подальший шлях до успіху затьмарили почалися розбіжності між Лінчем та Доккеном, які призвели до розколу групи в 1988 році.
Тоді ж вийшов прощальний концертник колективу, "Beast From The East", що став свого роду епітафією "Dokken". Лінч зайнявся формуванням нового проекту "Lynch Mob", в той час як Дон Доцці уклав сольний контракт з "Geffen Records" і в 1990 році випустив диск "Up From The Ashes". Пілсон спочатку було очолив команду "War And Peace", але незабаром знову став складати композиції разом з Доккеном.
Тим часом у групи все одно залишалася велика армія прихильників, які терпляче чекали возз'єднання їх улюбленої команди, і через сім років їх надії виправдалися. Вже раніше об'єднався з Брауном (р. 8 вересня 1956), Лінч нарешті залагодив свої розбіжності з Доккеном і повернувся в групу в травні 1994-го. Таким чином "Dokken" виявилися у своєму первинному складі. Команда випустила живий акустичний альбом "One Live Night" (запис концерту грудня 1994), і записала два досить тьмяних студійні альбоми "Dysfunctional" і "Shadow Life". Лінч знову покинув склад в листопаді 1997 року і був замінений Ребом Бічем (екс - "Winger"), чия гітара вперше з'явилася на диску 1999 року "Erase The Slate".
У 2002-му Бича змінив колишній "європеєць" Джон Норум, а на місці Пілсона виявився Баррі Спаркс (р. 20 червня 1968). Після відбуття Норума в рідну "Europe" Реб на деякий час повертався в "Dokken", однак незабаром його зманив Ковердейла в нову версію "Whitesnake", а гітара перейшла до Джона Левіну (р. 18 березня 1966). У 2004-му оновлена конфігурація записала диск "Hell To Pay". Через три роки вийшов архівний концертний альбом "From Conception: Live 1981", а чергову студійну роботу "Dokken" підготували до весни 2008-го.