Earth, Wind And Fire
25 липня 1951; бас), Майкл Біл (гітара), Честер Вашингтон (саксофон), Леслі Дрейтон (труба), Алекс Томас (тромбон, аранжування) і Уейд Флемонс (клавішні, вокал). Перші два альбоми "Earth, Wind And Fire" викликали бурхливі захоплення критиків, а сингл "I Think About Lovin You" потрапив в Топ 40 ритм-енд-блюзових чартів. Втім, успіх не сприяв єдності колективу, і група швидко розпалася.
У 1972-му залишилися удвох брати Уайт зібрали нову версію "EWF", до якої увійшли Джесіка Клівс (вокал), Ронні Лос (р. 3 жовтня 1950; флейта, саксофон), Роланд Батіста (гітара), Ларі Данн (р. 19 Червень 1953; клавішні), Ральф Джонсон (перкусія) і Філіп Бейлі (р. 8 травня 1951; вокал). Фірма "Warner Bros." толком не розуміла, що робити зі своїми підопічними фанковими, тому коли "Earth, Wind And Fire" захотіла перекупити "Columbia Records", контракт був відданий в нові руки без проблем. У 1972-му колектив дебютував на "CR" з альбомом "Last Days & Time" куди крім оригінального матеріалу увійшли кавери Піта Сігера та "Bread".
До наступного диску команда прийшла в трохи зміненому складі: замість Лосано і Батісти з'явилися саксофоніст Ендрю Вулфолк і гітаристи Ел Маккей і Джонні Грем. Альбом "Head To The Sky" супроводжувався двома хіт-синглами, "Evil" і "Keep Your Head To The Sky", але більш значимий успіх був ще попереду. Записаний вже без Джессіки диск "Open Our Eyes" приніс колективу перше платину, а в 1975-м "EMF" піднеслися на саму вершину національних поп-чартів з піснею "Shining Star" з альбому "That s The Way Of The World". Лейбл відчув запах великих грошей і в терміновому порядку зажадав від музикантів ще одну платівку. Незважаючи на поспіх робота над "Gratitude" завершилася вдало, і цей альбом став двічі платиновим, що для "чорної" групи було дуже великим досягненням. До речі, на той час Джонсон переключився на вокал, а перкусія перейшла до третього братикові-Уайту, Фреду.
Друга половина 70-х для "Earth, Wind And Fire" була відзначена ще трьома успішними альбомами: "Spirit", "All N All" і "I Am". Концерти "EMF" того часу обставлялися з великим розмахом: піротехнічні та лазерні ефекти, літаючі піраміди і ширяють у повітрі гітаристи. У 1979-му група з аншлагами гастролювала по Європі і Японії, а її денс-шлягер "Boogie Wonderland" займав перші рядки в хіт-парадах багатьох країн. Надалі справи колективу пішли на спад і наступна робота, "Faces", досягла всього лише золотий позначки. Після цього альбому гурт покинув МакКей, а на його місце повернувся Батіста, додав в саунд жорсткості.
Наступні дві повнометражки супроводжувалися кількома хіт-синглами, в тому числі і гремміносним "I Wanna Be With You". Однак вийшов в 1983-м диск "Electric Universe" виявився настільки невдалим, що проект на цілих чотири роки увійшов у ступор. Тільки в 1987-м фірмі "Columbia" вдалося вмовити Моріса Уайта і Філіпа Бейлі реанімувати "Earth, Wind And Fire". Реюніон відбувся за участі нового гітариста Шелдона Рейнольдса, а альбом "Touch The World" дав групі два хіти, "System Of Survival" і "Thinking Of You" (обидва були присутні як у денс-, так і в ритм-енд-блюзових чартах) . У 1988-му група випустила збірку "The Best of Earth, Wind & Fire Vol II", а в 1990-му вийшов останній на "Columbia" альбом, "Heritage".
Протягом 90-х "Earth, Wind And Fire" випустили ще тільки два студійні альбоми, оскільки позначався вік музикантів та стан їх здоров'я. Тим не менш, вдячна публіка не забувала своїх героїв. У 1995-му на голлівудській Алеї Слави була закладена зірка "EWF", а в 2000 році колектив був введений в Зал Слави Рок-н-Ролла. На початку нового тисячоліття Моріс Вайт на своєму лейблі "Kalimba Records" випустив пару альбомів своєї групи: "Live In Rio" (концертні записи 1980 року) і перший за шість років студійник "The Promise". У 2005-му вийшла чергова робота, "Illumination", яка принесла групі кілька номінацій на "Grammy" в різних категоріях.