Echolyn

Мелодизм, гармонії, ритму і динаміка - ось основні риси американської команди "Echolyn". Історія її почалася в кінці 80-х, коли Бретт Кулл, Реймонд Вестон і Пол Рамсі лабали кавери у проекті "Narcissus". Однак виконувати речі з чужого плеча хлопцям швидко набридло, і в 1988-му група розпалася. Через рік бажання творити власну музику сподвигло Кулла і Рамсі створити новий бенд, в який також увійшов Крістофер Бузбі.

Трохи пізніше до них приєднався Вестон, а коли почалися сесії дебютного альбому, у складі ще з'явився басист Томас Хайатт. Диск, що вийшов на незалежному лейблі "Bridge Records", був досить швидко розкуплений і згодом став предметом гордості колекціонерів.

У 1992-му на світ з'явився другий полнометражнік, "Suffocating The Bloom", що став класикою прогресиву початку 90-х. Роботу відрізняли фірмові двох-і трехвокальние гармонії, а також високу майстерність музикантів. Найбільш цікавим фрагментом була 25-хвилинна "A Suite For The Everyman". Навздогін колектив випустив акустичний міні-CD "... And Every Blossom", проте саме попередній реліз змусив фірму "Sony Music / Epic Records" запропонувати команді мультіальбомний контракт.

Перед укладанням мажорній угоди "Echolyn" встигли відіграти купу концертів в околицях Філадельфії, виступити на розігріві у "Dream Theater" і відмітитися на лос-анджелеському "Progfest 94". Навесні 1994-го група записала для "Sony" свою першу платівку, що опинилася і останньою. Незважаючи на те, що "As The World" отримав високі оцінки серед любителів прога, лейбл відмовився фінансувати турне на підтримку альбому. У вересні 1995-го "Echolyn" виступили в якості хедлайнерів на фестивалі "ProgDay" (без будь-якої матеріальної допомоги від "Sony"), а через пару місяців фірма розірвала угоду. Розгублені Хайатт і Бузбі подалися геть, і команда відразу розпалася. У 1996 році лейбл "SynPhonic and Cyclops" випустив "посмертний" альбом "When The Sweet Turns Sour", складений з раніше нереалізованого матеріалу.

Кулл, Рамсі і Вестон організували хард-рокову банду "Still", а Бузбі тим часом створив джаз-проговий проект "Finneus Gauge". Минуло чотири роки, і ім'я "Echolyn" знову з'явилося на музичному небосхилі. Навесні 2000-го Крістофер, Бретт, Пол і Реймонд взяли до себе в компанію молодого барабанщика Джордана Перлсона та за його участю випустили свіженький компакт "Cowboy Poems Free".

Відігравши всього пару концертів на підтримку даного релізу, музиканти знову засіли у студії. Цього разу до справи було включено безліч гостей з литаврами, маримбах, вібрафон, кларнета, флейти, скрипки та віолончелі, тому матеріал нового альбому вийшов досить різноманітним. Успіх "Mei" змусив прихильників "Echolyn" зайнятися пошуками їх дебюту, але оскільки дістати диск було дуже важко, на адресу групи полетіли листи з проханнями відновити справедливість. Музиканти пішли своїм фанам назустріч і до кінця 2002-го підготували бокс-сет "A Little Nonsense: Now And Then", що включав у себе не тільки перевидання першого альбому, але і всілякі анрелізи. У тому ж році на світ з'явився і офіційний концертний бутлег "The Jersey Tomato", виданий обмеженим тиражем.

У 2003-му в команду повернувся Том Хайатт, і "Echolyn" активізували концертну діяльність, відбиту згодом на DVD "Stars and Gardens". Через два роки колектив випустив студійник "The End Is Beautiful", вихід якого супроводжувався першими європейськими гастролями.

Читате також