Eddie Money

Незважаючи на те, що Еді Мані не міг похвалитися добре поставленим голосом, його вміння писати чіпляють мелодії укупі з іміджем простого хлопця зробило артиста зіркою кінця 70-х - початку 80-х. Едвард Джозеф Махоні (р. 21 березня 1949) почав свою кар'єру зовсім не з музики, а зі служби в поліції. Взявши приклад з батька, хлопець зробився Бруклінським копом і якийсь час заробляв на життя, займаючись пійманням шахраїв.

На початку 70-х Махоні вступив до нью-йоркську поліцейську академію, однак це не завадило йому під псевдонімом Едді Мані вечорами співати рок-н-роли в різних командах.

По закінченні кількох років хлопець зрозумів, що тлумачного офіцера з нього все ж таки не вийде, і вирішив зосередитися на музиці. Перебравшись до Каліфорнії, Мані почав виступати в клубах на регулярній основі. Там він познайомився з гітаристом Джиммі Лайонов, який став його партнером на довгі роки і допоміг виробити оригінальний стиль.

У 1976-му Едді потрапив у поле зору промоутера Білла Грехема, який організував артистові солідний контракт з "CBS Records". Дебютний альбом Мані з ходу прорвався в американський Топ 40, чому сприяли два хіта: "Baby Hold On" і "Two Tickets to Paradise". Друга платівка, зроблена з закосом в диско, піднялася вже до 17-го рядка, хоча обидва супутніх синглу ("Can t Keep a Good Man Down", "Maybe I ma Fool") не мали великого успіху. Третя робота вийшла менш вдалою, але Мані реабілітував себе з альбомом "No Control", знову потрапили в національний Топ 20. Особливим попитом користувалися композиції "Shakin" і "Think I m In Love", що стали за допомогою MTV великими хітами.

Однак рок-н-рольна життя давало про себе знати і разом з успіхом в життя Махоні прийшли алкоголь і наркотики. Погані звички привели артиста до того, що виданий у 1985-му (вже без Лайона) альбом "Where s the Party" виявився провальним.

Зібравши волю в кулак, Едді постарався прогнати демонів і на наступний рік повернувся на провідні чартової позиції з платівкою "Can t Hold Back". Виконана дуетом з Ронні Спектором пісня "Take Me Home Tonight" піднялася до четвертого рядка, а композиція "I Wanna Go Back" застрягла у Топ 20, що забезпечило альбому платиновий тираж. В кінці 80-х Мані двічі вдавалося загнати свої сінгли в гарячу десятку ("Walk on Water", "Peace in Our Time"), проте надалі справа пішла на спад. Диск "Right Here" ненадовго засвітився в кінці другої сотні "Billboard", а наступні роботи взагалі пролітали повз чартів.

У середині 90-х мажорний контракт був загублений, і великі майданчики змінилися маленькими залами любителів ретро. Тим не менш, Едді не здавався і регулярно концертував, а час від часу продовжував випускати альбоми. Одну з останніх своїх робіт, "Wanna Go Back", він присвятив тій музиці 60-х, яку грав зі своєю командою ще в п'ятнадцять років.