Enid
У 1972-му Роберт випустив сольний альбом, а на наступний рік у компанії з гітаристами Стівеном Стюартом і Френсісом Лікерішем організував проект "The Enid". Трохи пізніше до їхньої компанії приєдналися Глен Толлет (бас, клавішні), Кріс Нортс (перкусія) і Ніл Кавано (бас), і оновлений склад записав дебютний альбом.
Робота, присвячена картками таро і філософії, була концептуальної і містила чисто інструментальний матеріал. У подібному ключі був виконаний і другий альбом, ідея якого крутилася навколо пригод якогось лицаря Роланда. Хоча обидві пластинки були випущені невеликими лейблами, а музика представлена на них була далекувато від панував у ті роки панку, "The Enid" змогли знайти шлях до сердець слухачів, і їх популярність неухильно зростала.
У 1979 році команда отримала мажорний контракт від "Pye Records", де дебютувала з диском "Touch Me". Альбом таїв у собі інструментальну класичну музику і в той же час містив найбільш амбітні композиції "Enid". Група продовжувала віддалятися від року і зосереджуватися на оркестровому звучанні, що було помітно і на наступній роботі. Назва альбому "Six Pieces" означало шість портретів музикантів, що входили до складу на той момент - Годфрі, Стюарта, Лікеріша, Мартіна Расселла (бас), Вільяма Гілмора (клавішні) і Роббі Добсона (ударні). Між тим, справи у "Pye" покотилися під гору, лейбл незабаром збанкрутував, і це послужило причиною розпаду групи. Годфрі і Стюарт обзавелися власною студією, де зайнялися звукоінженерно-сесійного роботою (однієї з їх клієнток була Кім Вайлд).
Однак горбатитися на інших їм швидко набридло, і в 1983 році Роберт і Стівен удвох реанімували "The Enid". Щоправда, проект постав тепер в новій якості і слухачі в цьому переконалися, придбавши "Something Wicked This Way Comes". Альбом, присвячений ядерну загрозу, разюче відрізнявся від попередніх опусів - в першу чергу наявністю вокалу (Годфрі і Стюарт організували щось на зразок міні-хору). На його підтримку група відкатала піврічне турне, після чого зайнялася роботою з перевидання бек-каталогу.
Паралельно був підготовлений черговий альбом, "The Spell", який музиканти присвятили всяким циклам (життєвим, сезонним, космічним). У 1986-му вийшов диск "Salome", зроблений за мотивами творів Оскара Уайльда. У той час Годфрі і Стюарт почали віддалятися один від одного, оскільки кожен з них відволікався на безліч сайд-проектів. У 1988 році дует випустив останню спільну роботу, "The Seed And The Sower" (видану під маркою "Godfrey & Stewart"), провів прощальне турне і розпався. Між тим, невгамовний Годфрі продовжував працювати з молодими музикантами. Його команда час від часу змінювала назву й у результаті прийшла знову до імені "Enid".
Колектив провів експериментальний тур, але гастролі виявилися невдалими. Колишні прихильники "Енід" не хотіли визнавати бесстюартовий склад і палили футболки з символікою гурту. Роберту довелося на пару років залягти на дно, однак бек-каталог розходився досить добре, в магазинах почали питати про нові роботи проекту, і Годфрі в черговий раз підняв прапор "Enid". У період 90-х років музикантові зі своєю командою вдалося випустити три студійні альбоми, але під кінець десятиліття здоров'я його стало здавати, і йому доводилося більше часу приділяти лікуванню, ніж роботі в групі.