Epitaph
Треба сказати, що це непогано в них виходило, і через деякий час у "Epitaph" був підписаний контракт з "Polydor". Сесії для першої платівки почалися не де-небудь, а в лондонській "Wessex Studio", де раніше записувалися "King Crimson" і "Moody Blues". Правда остаточна доробка відбувалася вже у гамбурзькій "Windrose Studios". До того часу в команді з'явився ще один гітарист, Клаус Вальц.
Після виходу дебютного альбому відбулися німецько-голландські гастролі "Epitaph", а, крім того, гурт з'явився на телебаченні в передачі "Beat Club". Місцем для запису другого диска була обрана берлінська "Audio Tone Studios". З'явився на світ в 1972 році "Stop Look and Listen" отримав значно більше широкі відгуки в музичній пресі на відміну від свого попередника. У тому ж році "Epitaph" виступали на багатьох провідних німецьких рок-майданчиках, включаючи дортмундської "Westfalen Halle", де вони ділили сцену з "ELP".
У 1973-м за станом здоров'я групу був змушений покинути Макгіллевері, а на його місце був прийнятий Ахім Вілерт-поре. До того часу команда почала відходити про прог-рокових коренів у бік хард-року. Бажаючи домогтися популярності в Америці "Epitaph" вирушили у тривале турне по Штатах. Гастролі пройшли з успіхом, і музикантам запропонував співпрацю тамтешній лейбл "Billingate Records". Третій альбом, "Outside the Law" записувався в Чикаго в студії "Omega". За допомогою відомого звукоінженера Дейва Попелу хлопцям вдалося створити дуже вдалий диск. Після появи платівки на світ журнал "Sounds" відзначив великий творчий потенціал групи. Промоушен альбому почався з Європи, де команда виступала з Рорі Галлахером, Чаком Беррі і "Golden earring", а потім колектив знову відправився в Америку.
Але в цей час "Billingate Records" раптово збанкрутували і "Epitaph" залишилися без підтримки лейблу. Хлопцям довелося вирушати назад до Європи, де протягом двох років вони займалися тільки гастрольною діяльністю, колесячи по Німеччині, Іспанії та Угорщини. У 1977-му група нагадала про себе появою на тв-шоу "Rockpalast". На наступний рік склад почав флуктуіровать - пішли Бернд і Клаус, а замість них були прийняті Хейнц Гласс (гітара) і два колишні члени "Eloy" Фріц Рендоу і Харві Янсен. Крім того, в колективі з'явився клавішник Майкл Карш.
У 1979-му "Epitaph" нарешті повернулися до студійної роботи, уклавши контракт з "Brain / Metronome". Після виходу "Return From Reality" Карш розлучився з групою, а що залишилися музиканти знову замкнулися в студії. На наступний рік вони викинули на ринок ще один альбом, "See You In Alaska", а навздогін був випущений ще й концертний, названий просто "Live". Приблизно в той же час якась ліва фірма випустила "Handicap" і "Handicap 2", які представляли собою збірки ранніх демок, шматки різних концертів та інші дурниці. Фани сприйняли було ці видання як офіційні альбоми, але зміст і якість запису платівок клали їх на розчарування, сильно підірвавши репутацію "Epitaph".
У 1982-му в команду зібралися майже всі її засновники: Джексон, Колбе і Вальц. Лише за ударними сидів "новачок" панзе Лехман. Цей склад випустив платівку "Danger Man" і провів європейські гастролі разом з "ZZ Top", "Saga" і "Saxon". Однак дні групи були вже полічені, і в 1983 році вона була розпущена. Колишні колеги розбрелися по різних проектах, таких як "Kingdom", "Domain", "Cliff Jackson Band", "Glass Band". Однак у 2000 році з подачі Рудольфа Шенкера з "Scorpions" команда була реанімована. Джексон, Колбе, Гласс і Макгіллевері відіграли серію концертів, які пройшли з аншлагами. На їх основі згодом вийшла платівка "The 21st Century Tour". Незабаром Джима за ударними знову змінив Ахім, а "Epitaph" почали готувати новий студійний матеріал.