Fastway

У 1982 році пішов з "Motorhead" Едді "Fast" Кларк і щойно залишив лави "UFO" Піт Вей вирішили замутити спільний проект. Над назвою довго гадати не довелося, оскільки було очевидно, що "Fast" плюс "Way" дорівнює "Fastway". Після двох тижнів репетицій, що пройшли в компанії з барабанщиком "Clash" Топпер Хеддон, до команди із зоряним складом почали проявляти інтерес засоби масової інформації, проте драммер не захотів пов'язувати себе контрактом і пішов.

Ударну вакансію зайняв Джеррі Ширлі з "Humble Pie", а незабаром знайшовся і вокаліст, яким став нікому досі невідомий уродженець Дубліна Дейв Кінг. Утворився квартет швиденько дістав контракт з "CBS", однак перед тим як "Fastway" відправилися в студію, Уей містичним чином зник.

Спроби розшукати Піта не увінчалися успіхом, і Едді прийняв рішення скористатися послугами сесійного бас-гітариста Міккі Фіта. Дебютний альбом, записаний під керівництвом Едді Крамера, вийшов у світ у квітні 1983-го. Незважаючи на те, що робота сильно відрізнялася від опусів "Motorhead" хард-блюзової спрямованістю, публіка зустріла її тепло.

Британське турне пройшло з великим успіхом, а після виходу синглу "Easy Livin" популярність "Fastway" докотилася і до Америки. Шість місяців група моталася по Штатах, розігріваючи "Iron Maiden" і "AC / DC", а тираж дебютного диска тим часом склав 400000 примірників. На початку 1984-го все з тим же Едді Крамером і новим басистом Чарлі МакКрекеном колектив повернувся до студії і підготував друге повнометражку, "All Fired Up". Після релізу "Fastway" знову вирушили за океан, де на цей раз ділили майданчика з "Ratt", "Scorpions" і "Rush". Платівка також здобула теплий прийом, однак її тиражі були менші, і після повернення в Англію команду покинули МакКрекен і Ширлі.

Зробивши невелику перепочинок, Кларк разом з Кінгом відправився до Дубліна і зібрав там нову версію "Fastway", до якої увійшли музиканти з колишньої групи Дейва, Шейн Керролл (гітара, клавішні), Пол Рейд (бас) і Алан Коннор (ударні). Для запису наступного альбому Кларк ангажував звукоінженера "ZZ Top" Террі Меннінга. Саунд "Waiting For The Roar" відрізнявся від перших робіт AOR-спрямованістю, а місцями група використовувала оркестрові фрагменти.

Незважаючи на солідний Євротур в компанії з "AC / DC", проведений на підтримку альбому, продажу дисків виявилися плачевними. Поправити положення справ команді вдалося за допомогою участі у створенні саундтреку до фільму "Trick or Treat". Хоча сама картина провалилась, звукова доріжка користувалася успіхом і провела в чартах "Billboard" одинадцять місяців. Після виходу "Trick or Treat" Кінг зібрав новий проект, "QED", а Едді повернувся до Лондона. Там Кларк зустрівся з вокалістом Лі Хартом і вирішив разом з ним ще пограти в "Fastway". За участю сесійних музикантів був записаний альбом "On Target", який, хоча і бути присутнім в американському Топ 40, не виправдав надій Едді.

Далі справи пішли ще гірше, і диск "Bad, Bad Girls" став самим непоказним творінням з усіх виходили під маркою "Fastway". У 1991-му на світ з'явився концертний альбом "Say What You Will", записаний ще оригінальним складом з Кінгом, а незабаром після цього проект припинив своє існування. В кінці 90-х Кларк возз'єднався з Хартом і записав іншу версію "On Target", але на неї мало хто звернув увагу, і Едді знову прикрив лавочку "Fastway".