Flaming Lips
Після серії концертів на розігріві у "Husker Du", "Black Flag" і "Minutemen" колектив записав свій перший EP "The Flaming Lips". Марк незабаром одружився і закинув рок-музику, а вокальні функції приватизував Уейн. Група продовжувала виступати в усіченому форматі і на одному з лос-анджелеських концертів отримала контракт від "Restless Records".
Після двох психоделічно-панківських платівок і гастролей в компанії з "Jesus And Mary Chain" і "Butthole Surfers" Уейна і Майка потягнуло на подальші експерименти і вони задумали перетворити третій альбом на суцільний нойз-колаж. Річард не перейнявся цією ідеєю і, прийнявши в сесіях "Telepathic Surgery" мінімальна участь, залишив команду. Новим барабанщиком став Натан Робертс, а разом з тим склад поповнився гітаристом Джонатаном Донахью.
Після закінчення туру в підтримку "Telepathic" з'ясувалося, що "Restless Records" дихає на ладан, проте хлопці не стали сумувати, а вирішили видати наостанок щось достойне. Запросивши в продюсери Дейва Фрідмана, витративши купу грошей і провівши в студії більше часу чим зазвичай, вони записали альбом "In a Priest Driven Ambulance", за допомогою якого їм вдалося отримати прописку на "Warner Bros". Дебютом на новому місці став диск "Hit to Death in the Future Head", не особливо вдалий в комерційному плані. Після його виходу Робертс ретирувався, а Донахью повернувся в свій попередній проект "Mercury Rev". Поповнивши свої ряди гітаристом Рональдом Джонсом і барабанщиком Стівеном Дроздом, "Flaming Lips" записали альбом "Transmissions from the Satellite Heart". Робота мала більш попсовий саунд, однак вона не відразу привернула увагу широких мас. Лише через рік пісня "She Don t Use Jelly" потрапила в ротацію на радіо, завдяки чому команда влетіла в національний Топ 40.
На хвилі успіху музикантів задіяли у створенні саундтреку до молодіжного серіалу "Beverly Hills 90210", а гастролі "Flaming Lips" проходили в компанії "Red Hot Chili Peppers" і "Candlebox". Наступний опус, "Clouds Taste Metallic", злегка нагадував творіння "Beach Boys", був зустрінутий похвалами критиків, проте тираж диска поступався "Transmissions". На супутніх гастролях Рональд в пух і прах розсварився зі Стівеном і, врешті-решт, грюкнув дверима.
Після його відходу Койн знову вирішив поекспериментувати і влаштував дійство під назвою "Parking Lot Experiment". Суть його полягала в тому, що на 40, що стоять поруч автомобілях одночасно програвалися касети зі спеціально підготовленої музикою. Цей досвід ліг в основу чергового альбому "Палаючий губок". "Zaireeka" був виданий в 4-дисковому варіанті і призначався для прослуховування відразу на чотирьох аудіосистемах. Незважаючи на всю дивність цієї затії, народ розкупили порядку 20000 альбомів. Надалі музикантам довелося пережити ряд неприємностей: Майкл мало не загинув в дорожньому інциденті, над Стівеном нависла загроза ампутації руки, а у Уейна помер батько. Не дивно що альбом "The Soft Bulletin" вийшов досить похмурим, проте публіка зустріла роботу тепло, і деякі видання присвоїли їй звання "Album Of The Year".
Полнометражка "Yoshimi Battles the Pink Robots", що з'явився через три роки і відрізнялася активним використанням електроніки та комп'ютерних ефектів, принесла команді не тільки визнання критиків, а й реальний комерційний успіх. Навздогін "Flaming Lips" вистрілили двома міньйонами, "Fight Test" і "Ego Tripping at the Gates of Hell", що продовжували тему роботів і напханими реміксами і кавери. На своєму 11-му альбомі група більшу увагу звернула на гітари, за що "поплатилася" подальшим зростанням успіху. Диск "At War with the Mystics" зайняв 11-у сходинку в "Billboard", а колектив отримав "Греммі" в номінаціях "Best Rock Instrumental Performance" і "Best Engineered Album, Non-Classical".