Flying Burrito Brothers
В оригінальний склад також увійшли "вістника" Піт Клейном (гітара) і Кріс Етрідж (бас), а ось барабанщика постійного не було, тому доводилося користуватися послугами сессіонщіков.
Навесні 1969 року "брати" випустили першу платівку, "The Gilded Palace of Sin", яка зробила їх піонерами кантрі-року. Незважаючи на те, що тираж альбому склав всього 40000 копій, у групи виявилося чималу кількість шанувальників, серед яких значилися Боб Ділан і "Rolling Stones". Парсонс навіть здружився з Кітом Річардсом, проте в результаті це призвело до втрати його інтересу до "Burrito" і подальшого звільнення з групи.
Перед записом другої платівки пішов і Етрідж, що поступився місце Берні Лидон. Одночасно в команді з'явився постійний ударник, Майкл Кларк, запозичений у тих же "Byrds". Парсонс ж, відчалили після виходу "Burrito Deluxe", був замінений відомим в Каліфорнії сонграйтером Ріком Робертсом. Кадрова плутанина не припинялася, і після виходу третього альбому Клейном перекваліфікувався у сессіонщікі, а Лидон втік до "Eagles". Склад оновився за рахунок гітаристів Ела Перкінса, Кенні Вертца, басиста Роджера Буша і скрипаля Байрона Берлайна, за участю яких був записаний концертний альбом "The Last of the Red Hot Burritos". Але не встиг альбом вийти у світ, а група вже розвалилася. Берлайн, Буш і Вертц організували кантрі-банду "Country Gazette", а Хіллман і Перкінс приєдналися до "Manassas".
Робертс спробував зберегти ім'я "Flying Burrito Brothers", однак після європейського туру, проведеного ним в компанії нових рекрутів, вважав за краще зайнятися сольною кар'єрою. У 1974 році на хвилі інтересу до творчості пішов з життя Парсонса був випущений збірник "Close Up the Honky Tonks", після чого Клейном і Етрідж реанімували проект.
Ангажований Флойда Гілбью (вокал, гітара, скрипка), Джоела Скотта Хілла (бас) і Джина Парсонса (ударні), вони випустили диск "Flying Again". Відразу після релізу Етрідж ретирувався і передав інструмент Скіп Баттіну, дебютував на "Airborne". Одночасно з цією платівкою в світ вийшов збірник "Sleepless Nights", складений з ауттейков парсоновского періоду. У наступні роки "Flying Burrito Brothers" продовжували спорадично виступати і записуватися, причому склад, як і колись, не відрізнявся стабільністю. У 1979-му групі вдалося зробити на світло свій перший кантрі-хіт - це був кавер Мерла Хаггарда, що прозвучав на альбомі "Live From Tokyo". Кілька вдалих речей виявилися і на двох наступних пластинках, "Hearts on the Line" і "Sunset Sundown", виданих під маркою "The Burrito Brothers".
Після виходу "Sunset ..." Клейном подався в аніматори, а влада зосередилася в руках Гілбью і Джона Беланда. Втім, дана конфігурація проіснувала до 1985 року, а потім Піт знову став біля керма. Протягом двох десятків років група неодноразово розпадалася і знову відроджувалася, але зі смертю Клейнова, який помер 6 січня 2007 року, над майбутнім "Flying Burrito Brothers" нависла велика загроза.