Fu Manchu

Прообраз цієї Південнокаліфорнійського групи з'явився в 1987 році під назвою "Virulence". Спочатку команда, що складалася у той час з Кена Пуччі (вокал), Скотта Хілла (гітара), Грега МакКохі (бас) і Рубена Романо (ударні), нарізала хардкор в дусі "Black Flag" і "Bl ast". Після виходу першого і єдиного альбому "If This Isn ta Dream ..."

Пуччі поступився місцем Глена Чівенсу, а назва групи змінився на "Fu Manchu". У 1990-м на "Slap-a-Ham Records" вийшов дебютний сингл, "Kept Between Trees". Його звучання сильно схоже на творчість "Virulence", проте незабаром команда почала дрейфувати у бік хард-року зразка 70-х. Грегу ця тенденція не сподобалася, і він пішов, передавши басуху Марку Ебшіру.

Десь у цей же час з незрозумілих причин колектив покинув Чівенс. Скориставшись моментом, Хілл присвоїв собі ще й вокальні обов'язки, а в якості компенсації до складу був введений лідер-гітарист Скотт Вото. З цим товаришем "Fu Manchu" записали три сингли, після чого Вото поступився місцем колишньому барабанщику "Olivelawn" Едді Гласса.

Між тим, за минулий період група встигла знайти власний саунд, що поєднував важкі рифи і психоделічний настрій. Журнал "Rolling Stone" так описав звучання "фуманчістов": "super heavy and bass happy Detroit rock n roll is totally deep-fried, fuzzed out, window breakin, pot sellin, sleepin-in-the-van, skater metal". До 1994 року командою почали цікавитися серйозні рекорд-компанії і один з "мажорів" виділив музикантам гроші на запис пробного демо. Проте "Fu Manchu" вирішили не розпорошуватися і не укладати контракту, а використовували виділений їм студійне час на підготовку цього альбому. "No One Rides For Free" був виданий невеликим незалежним лейблом "Bong Load Custom", на якому вийшов і другий полнометражнік, "Daredevil".

У проміжку між появою цих платівок свій пост залишив Марк Ебшір, а бас-гітара перейшла до Бреда Дейвісу. У 1996-му колектив передплатив "Mammoth Records", де дебютував з роботою "In Search Of ...". Цей альбом став останнім для Гласса і Романо у складі "Fu Manchu".

Обидва музиканти приєдналися до свого колишнього колеги Ебшіру і організували з ним пауер-тріо "Nebula". Вивільнені ж вакансії в "FM" зайняли колишній барабанщик "Kyuss" Брант Бьорк і гітарист Боб Балчі, які дебютували на диску "The Action Is Go". До цього часу команда вже встигла заробити хорошу концертну репутацію, оскільки їй довелося виступати з такими колективами як "Kyuss", "Monster Magnet", "Marilyn Manson", "White Zombie", "Melvins", "Clutch" і "Corrosion of Conformity ". У 1998-му фірма "Elastic" випустила компіляцію ранніх речей "Return To Earth 91-93". Крім того, композиції "Fu Manchu" увійшли до збірки "Burn One Up!" і "Music from the X-Games Volume 3".

На межі тисячоліть з'явилися і три програмних роботи, "Eatin Dust", "King Of The Road" і "California Crossing". Всі вони були зустрінуті досить тепло, що не завадило Брант Бьорк сповістити про відхід з групи і початок сольної кар'єри. Місце за ударними дісталося екс-учасниці "Sunshine" Скотту Рідер, чиє ім'я з'явилося на першому офіційному концертний альбом "Fu Manchu" "Go For It ... Live!".