Fudge Tunnel
Реліз отримав гарні відгуки як в інді-, так і в метал-виданнях, і залишалося незрозуміло лише одне - до якої категорії віднести музику даного колективу. Тим часом турне в компанії з "Godflesh" і вихід другого максі-синглу "Sweet sound of excess" привели "Fudge tunnel" під прапори "Earache", що почав підписувати команди типу "Pitchshifter".
Дебютом групи на цьому лейблі став жахливо іронічний альбом "Hate songs in E minor". Обкладинка платівки здалася владі надто вже неправильною, і весь тираж опинився під арештом, тому конверт згодом довелося переробити.
Звучання альбому виявилося безкомпромісно брутальним, що дозволило металхедам зарахувати "Fudge tunnel" у свій стан. Слідом за виходів диска відбулися кілька турів, з яких виділявся один - спільний з бразильської "Sepultura". Сам Макс Кавалера, послухавши пісні з "Hate songs in E minor" запросив тоннельцев до себе в компанію. У 1993 році троє ноттінгемцев знову опинилися в студії і записали другий, більш комерційний альбом "Creep diets". Як би там не було, але на платівці відчувалося помітний вплив Сіетла і в результаті до "Fudge tunnel" тепер приклеївся ярлик "Гранжер".
Насправді композиції були досить різноплановими - від потужного шумового вибуху в "Grey" до "Cure"-подібної "Don t have time for you" і завершального треку "Always", на якому музиканти віддали належне творчості "Discharge". Після виходу "Creep diets" Алекс Ньюпорт виявився втягнутим у проект "Nailbomb", який замутив Макс Кавалера, а Адріан Паркін створив тим часом свою банду під назвою "Tubesurfer".
До студійної роботи в "Fudge tunnel" музиканти повернулися в 1994 році, коли вийшов їхній третій і останній альбом "Complicated Futility Of Ignorance". На ньому група геть втратила своє почуття гумору, а замість цього з'явилися роздратування і гнів. Втома музикантів позначилася й у подальшому турі - він тривав лише три дні. Ще одним нехорошим обставиною стало те, що "Columbia records", що узялася поширювати платівку в Америці, відмовилася від своїх зобов'язань.
У ситуації, що склалася було знайдено одне єдино правильне рішення - розпуск гурту. Вже після розпаду колективу "Earache" видав збірку рідкісних треків, демо-записів і концертних номерів під назвою "In a word". Про подальшу діяльність "тоннельцев" довгий час нічого не було чутно, і лише в 2002 році Ньюпорт сплив у проекті "Theory of ruin".