Garden Wall

Італійська прог-формація "Garden wall" вперше заявила про себе на початку 90-х років. Але в принципі, це назва любителям прогресиву було відомо набагато раніше, адже саме під таким ім'ям ховалися колись майбутні "Genesis". Засновником і беззмінним керівником колективу став талановитий вокаліст, мультиінструменталіст і автор більшості композицій Алессандро Серавалле. Дебют "Garden wall" відбувся в 1993 році, коли на невеликому німецькому лейблі "Music is Intelligence" вийшла перша студійна робота групи, "Principium".

Вже на цьому альбомі було видно високий рівень складності композицій, цілком порівнянний з серйозними прог-роботами 70-х років. Незважаючи на те, що вокал Алессандро і його тексти викликали деякі асоціації з Пітером Хеммілом, "Garden wall" звучали свіжо і сучасно. У 1994 році вийшов другий альбом італійців, "Path of dream".

Якщо на "Principium" Серавалле і компанія металися між класичним прог-роком і сучасним прог-металом, схиляючись більше до першого, то на "Path of dreams" музиканти занурилися в симфо-прогресив. Альбом був наповнений поліфонією, а соло гітар і клавішним відводилися равностепенние ролі. Більше половини композицій були суто інструментальними, а авторство деяких з них належало клавішнику Мауро Оліво. Ці речі, виконані на фортепіано і синт-клавесинах, носили середньовічний відтінок.

Третій альбом "Garden wall" був записаний повноцінним складом: тепер в групі крім Серавалле і Оліво значилися басист Фабріціо Зідаріх і ударник Камілло Коллелуорі. "The seduction of madness" знову був не схожий на попередні роботи. За винятком "середньовічної" "Noia", вальсовий "Le chateau fou" і пріфанкованной "All the best years" альбом звучав досить важко і цілком підпадав під категорію прог-метал.

Через півтора року після "Seduction" вийшла остання робота групи на "Music is Intelligence". За стилем "Chimica" можна було охарактеризувати як сплав двох попередніх альбомів. Основу диска склали дві композиції, "Chemotaxis" і "La belle dame", загальною тривалістю понад 45 хвилин. У 1999 році повинен був з'явитися черговий полноформатнік "Садовій огорожі", але замість цього лейбл випустив міньйон "Aliena (c) tion", після чого ... збанкрутував. Поки Камілло займався пошуками нового даху, Алессандро повністю переаранжировували весь матеріал для майбутнього альбому і додав до нього пару нових треків.

У підсумку "Forget the colours", що вийшов в 2002 році на "Mellow records", звучав абсолютно по новому. Агресивний прог-метал тут був розбавлений елементами арт-року, джаз-ф'южну, техно-метал, вальсу і фолку. Шостий студійник прогресивних італійців, в черговий раз відбив зміну стилістики та завершив трилогію, почату на "Forget the colors" і "Aliena (c) tion", з'явився в продажі навесні 2005 року.