Genitorturers

За описом одного з музичних журналів ця група подібна тому, як якби "White Zombie" очолила сексапільна тітка. І дійсно, "Genitorturers" придбали популярність в основному завдяки своєму сценічному разнузданно-сексуальному іміджу, і велика заслуга того вокалістки Емми Нобл на прізвисько Джен. Свій тінейджерський період Емма провела в Альбукерке (Нью-Мексико), граючи на басухи в різних гаражних панківських командах.

Коли їй стукнуло сімнадцять, Нобл перебралася до Флориди, а точніше в Орландо. Взагалі-то дівчина мала намір зайнятися вивченням мікробіології, але замість цього її занесло працювати на рок-радіостанцію.

У 1986-му жвава Джин вже організувала свою групу, назвавши її "Genitorturers", причому узурпувала за собою відразу дві посади - басистка і вокалістки. Щоправда, починаючи з 1992 року, на четирехструнку Емму підмінив Девід Вінсент з "Morbid Angel", а з 1996-го він став повноправним членом команди, взявши собі псевдонім Евіл Ді. З Джин у них виник роман, і незабаром парочка одружилася.

У 1993 році групі вдалося укласти контракт з лейблом "IRS" (на якому робили кар'єру "REM", "Bangles", "Concrete Blonde" та Стінг), де вийшов дебютний альбом, "120 Days Of Torture". Крім Джин на його обкладинці значилися імена гітариста Джеррі Аутло, басиста Шона Колпойса і ударника Анта "Вольфганга" Рекарта. Прозвучала напружене американо-європейське турне, протягом якого "Genitorturers" старанно завойовували собі репутацію. Однак їхні зусилля пішли прахом через нестійкого фінансового становища лейблу, і незабаром група залишилася без контракту. Поки знайшлася новий дах, пройшло цілих п'ять років. У цей час фани вдовольнились відео "Society of Genitorture", що втім, їх більше порадувало, тому що основне насолоду як раз представляв візуальний ряд. Тоді ж "Genitorturers" нагадали про себе, прокотившись по Штатах в компанії "Electric Hellfire Club".

По закінченні гастролей групу попросили записати якусь дрібницю для трібьютного альбому "AC / DC", який повинен був вийти на "Cleopatra Records". Команда успішно впоралася з поставленим завданням, виконавши свою версію "Squealer", і отримала контракт від "Клеопатри" на видання другої платівки.

До речі, на той час у колективі відбулися зміни - у 1995-му з'явився новий гітарист Чак "Чейнс" Леніхен (екс-"Crumbsuckers", "Electric Hellfire Club", "Grim Faeries"), а в 1997-му за ударні сів Рецці Шей. У такої оновленої конфігурації і був записаний "Sin City". У 2000 році "Genitorturers" продовжили свою співпрацю з "Cleopatra", випустивши на цьому лейблі третій повнометражну роботу, "Machine Love". Незабаром після цього Шей покинув команду, а на його місці опинився колишній учасник "The Undead" і "Psykill" Ангел. У 2003-му вийшов у світ новий реліз, міні-альбом "Flesh Is The Law", куди потрапили три свіжих композиції, а також концертна версія "House Of Shame" і штучка 1997 року "Guns Are Good".

Леніхен потім подав у відставку, а утворену вакансію зайняв тип по кличці Біззі. Трохи пізніше почалася катавасія з барабанщиками - за пару років в "Genitorturers" змінилося три стукача, але жоден з них довго не просидів на місці. Незважаючи на всі ці кадрові проблеми, колектив продовжував активно гастролювати і в 2007-му випустив DVD "Live In Sin".

Читате також