George Thorogood & The Destroyers

Блюз-роковий гітарист Джордж Торогуда, вихований на творчості Елмора Джеймса, Джона Лі Хукера, Бо Діддлі і Чака Беррі, ніколи не мав особливої поваги у пуристів блюзу, зате на початку 80-х йому вдалося вирвати визнання широких мас і значно збільшити наклади своїх альбомів . Гучний, нескладна, прямолінійна музика виявилася тим самим ключем, яким Джордж і його команда відкрили собі шлях до успіху.

Починав же Торогуда свою кар'єру на терені спорту і на початку 70-х професійно рубався в бейсбол. Лише після того, як Джордж сходив на концерт Джона Пола Хеммонд, він зрозумів, що займається не тим чим треба, і змінив біту на гітару. Зібравши команду "George Thorogood & The Delaware Destroyers", до якої також увійшли Майкл Ленн (бас), Рон Сміт (гітара) і Джеф Саймон (ударні), він разом з нею перебрався з глухого Уилмингтона до Бостона.

Там назва скоротилася до "George Thorogood & The Destroyers", і під таким ім'ям група атакувала місцеві блюз-клуби. У 1974-му хлопці записали перше демо, ("Better Than The Rest"), але далі цього справа не рушила.

Лише рік по тому "дестройеров" відкрив Джон Форвард, який організував їм контракт з "Rounder Records". Перед записом першої платівки Леннан змінив Біллі Бло. Дебют не справив особливого враження на публіку, проте вже другий диск, "Move It On Over", приніс "Destroyers" перший хіт. Заголовний трек, який був кавером Хенка Вільямса і виданий синглом, потрапив у важку ротацію на радіо і таким чином пробився до американського Топ 40. Сам альбом теж непогано продавався, і тому фірма "MCA" на хвилі успіху вирішила випустити ранні записи "Better Than the Rest". У 1980-му році команду покинув Рон Сміт, а замість нього в складі опинився саксофоніст Хенк Картер. Після виходу "More George Thorogood & The Destroyers" Торогуда привів свою банду під прапори "EMI Records", і саме тоді "руйнівники" відчули справжній успіх.

Перший же альбом, випущений цим лейблом, простирчав в чартах цілий рік і приніс команді золото. Різко підстрибнули популярність "George Thorogood & The Destroyers" була викликана заголовним треком "Bad To The Bone", який безупинно крутився на MTV і також пролунав у фільмах "Термінатор 2: Судний день", "Важка дитина", "Христина" та "Майор Пейн ".

Підсиливши складу другим гітаристом Стівом Крісмаром, команда продовжувала кувати успіх і протягом 80-х випустила ще ряд золотих альбомів. Другим її найвідомішим творінням тих років стала композиція "You Talk Too Much" з диска "Born To Be Bad". З настанням 90-х і зміною музичного клімату популярність Торогуда і його банди пішла на спад, проте в 1993-м музикантам вдалося видати ще один серйозний хіт, "Get a Haircut". "George Thorogood & The Destroyers" продовжували гастролювати по клубах і справно (хоча і з невеликим успіхом) випускали платівки. Траплялися в групі і кадрові перестановки. Так у 1999-му в команді з'явився техаський гітарист Джим Сьюлер, а в 2003-му роль саксофоніста взяв на себе Бадді Ліч.

Своє тридцятиріччя група відзначила випуском збірки "Greatest Hits: 30 Years of Rock", який застряг на верхівці блюзових чартів "Billboard" на цілих 60 тижнів. Через два роки вийшов альбом "The Hard Stuff", на якому Торогуда віддав данину своїм натхненникам, включивши в роботу кавери Джона Лі Хукера, Джиммі Ріда і Фетс Доміно.