Творчість "Gong" справила величезний вплив на всіх сучасних виконавців, які працюють на стику джазу і арт-року. Група яку заснував композитор, співак і гітарист Девід Аллен, завжди відрізнялася рідкісною нестійкістю складу. Австралійський бітник, вперше приїхав до Англії в 1961 році, Аллен був одним із засновників групи "Soft Machine". Пізніше він повернувся до Парижа, де разом зі співачкою Джиллі Смайт почав грати з різними гастрольними музикантами.
Випустивши з ними пару альбомів в 1970 році Аллен оголосив про створення "Gong". Диски "Camembert Elecrique" і "Continental Circus" були заявкою про себе нової групи, в яку входили Джиллі Смайт, Крістіан Тріч і Дідьє Малерб (саксофон, флейта), а також ударник Піп Пайл, який незабаром пішов і був замінений Лаурі Алленом. Басистом став Френсіс Моуз (екс - "Magma"). У цей час "Gong" були однією з найпопулярніших груп, які працювали у Франції.
З самого початку команда стала виконувати дуже складні композиції, таку собі суміш арт-року, джазу та європейського фольклору. У текстовому відношенні композиції "Гонга" представляли собою щось середнє між поезією бітників і міфологією хіпі. Аллен, колишній абсолютним лідером групи вірив у творчу демократію і хотів залишити для неї місце, створивши групу з рівномірно розподіленої відповідальністю. Однак на початку 1972-го він розпустив "Gong" і зосередився на композиторській роботі, відродивши ансамбль в кінці того ж року.
У новій команді зберегли свої місця Малерб, Смайт, Лаурі Аллен, Тріч і Моуз, до яких додалися гітарист Стів Хіллідж і сінтезаторщік Тім Блейк. Цей склад записав альбом "The Flying Teapot", що став першою частиною задуманої Алленом трилогії "Радіогном-невидимка". Після випуску останнього альбому трилогії Аллен відійшов від активної музичної діяльності і відправився з Джиллі на Майорку. Природною заміною Аллену здавався Стів Хіллідж, однак через короткий час виявилося, що кращий час Хілліджа було в альбомі "You" і розвиток групи не виходить за рамки наслідування. Наступний, більш принциповий перехід був здійснений на диску "Shamal". Але до нього складу групи зазнавав ряд змін. Двічі виходив з групи П'єр Мерлен; в перший раз його замінив Білл Брафордом (екс-"King Crimson"), a в другій - Брайен Девісон (екс-"Nice" і "Refugee"). Стів Хіллідж наприкінці 1975 року поступився своїм місцем Алану Холдсуорт. Продюсером диска "Shamal" був Нік Мейсон з "Pink Floyd", що зумовило різке підвищення якості звуку.
У записі цього альбому взяли участь музиканти, раніше співпрацювали з групою: француженка Мірей Бауер, що грала на ксилофоні та ударних ще на сесіях дисків "Angel s egg" і "You", скрипаль аргентинець Жорж Пінчевскі, допомагав групі в їх англійською турі 1975 року та клавішник Патрік Лемуен грав з групою в Страсбурзі в 1973 році. Склад цей досить швидко розпався. Потім в ансамблі знову відбулися значні зміни. У своєму кращому складі: Аллен, Малерб, Мерлен, Блейк і Хіллідж група в травні 1978 року зібралася на возз'єднувальний концерт.
Хоча ця акція призвела до появи нового чудового альбому "Vive Gong / Gong Est Mort", проте суперництво двох фірм - "Virgin" і "Tapioca" - швидко отруїло атмосферу згоди. З цього моменту кожен з музикантів, що складали гордість старого "Гонга", повів свою справу. Колишня назва використовувала як група П'єра Мерло, так і новий ансамбль Девіда Аллена. Склад "Pierre Moerlen s Gong" з'явився спадкоємцем групи часів дисків "Shamal" і "Gazeuse!". До нього увійшли, крім Мерло, Мірей Бауер, Бенуа Морлі, виконавець на Конго Франсуа Хосе, а також американський басист Хенні Роуї. Сама ж група "Gong" залишилася майже стабільною, тільки пішла Мірей Бауер, а її замінив Росс Ріко. Але якщо диск-попередник був наповнений киплячими ідеями, то альбом "Expresso II" був укладений в більш спокійні рамки. Зате сильними вийшли платівки "Downwind" і "Time Is The Key". У 1980 році за взаємною згодою група була розпущена, і її назва було вилучено з ужитку.
Після періоду неактивності у 1986 році "Gong" різко оновили свій склад і випустили альбом "Breakthrough". Але в основному їх діяльність обмежувалася епізодичними виступами. "Gong" зібралися знову у 1992-му, проїхавшись по Європі і записавши студійний альбом "Shapeshifter". У жовтні 1994-го Девід Аллен влаштував концерт, присвячений 25-річчю групи. У 2000 році "Gong" (c Девідом Алленом, Дідьє Малерба, Майком Хаулеттом і новим саксофоністом Тео Тревісом) знову зібралися, щоб записати сильний диск "Zero To Infinit" - п'яту частину саги про Радіогноме. Під час гастролей група також записала концертний альбом "Live 2 Infinitea".