Grave Digger

Металевий проект "Grave digger" був заснований в 1980 році в німецькому містечку Гледбеке трьома хлопцями: гітаристом і вокалістом Пітером Массон, басистом Крісом Болтендалом і барабанщиком Лютце Шмелзером. Першою студійною роботою колективу стали два треки, що увійшли до збірки "Rock From Hell". У 1982-му почалися перші зміни в складі, коли місце Шмелзера за ударною установкою зайняв Філіп Сейбел.

На наступний рік було вирішено, що Массон зосередиться на гітарі, поступившись мікрофон у розпорядження Болтендала. За басуху взявся новий член команди Віллі Лакманн. У 1983 році вийшов дебютний альбом групи, "Metal Attack", у записі якого взяв участь також клавішник Дітмар Діллхардт (до речі за ударними на той час вже сидів Альберт Екхарт. Тираж платівки в Європі склав 40000 примірників. Незабаром після її виходу звалив в тінь Лакманн.

Довелося Болтендалу знову взяти бас-гітару у свої руки, оскільки треба було записати міні-альбом "Shoot Her Down". Катавасія з басистами тривала, коли в період запису другого альбому "Grave digger" змінилися ще два музиканти, Рене Ті Бон і Сі Фі Бранко. Крім того в проміжку між ними на басу грали по черзі Массон і Болтендал.

Після виходу третього альбому, "Wargames", який зазнав комерційну невдачу, у діяльності команди розчарувався Массон, що покинув колектив. З приходом нового гітариста Уве Луліса, група взяла понад комерційний напрямок. Скоротивши вивіску до "Digger", команда випустила альбом "Stronger Than Ever". Реліз звичайно ж провалився і група розвалилася. Басист Бранко пішов у "SADO", а Болтендал і Луліс заснували новий проект "Hawaii". У 1993 році Болтендал вирішив відродити "Grave digger". У компанію до себе він взяв Луліса, басиста Томі Готтліха і ударника Пітера Брейтенбаха. Цей склад встиг записати 4-трековий промо-CD, після чого Брейтенбах пішов у "Warhead", а під час наступних гастролей його замінив Йорг Міхаель. Останній встиг взяти участь в записі "The reaper" і "Symphony Of Death", а потім звалив в "Running wild".

Черговим барабанщиком "Grave digger" став Франк Ульріх. Але, як завжди, ударник недовго протримався в групі і після "Heart Of Darkness" був вигнаний з колективу. Новим членом команди став колишній учасник "Capricorn" і "Wallop" Стефан Арнольд.

У 1996-му "Grave digger" випустили концептуальний альбом "Tunes Of War", присвячений шотландської історії. Досить цікаво слухалися волинки на тлі "металу". Диск мав непоганий успіх і кілька тижнів провів у німецьких національних чартах. Історична тема була продовжена на альбомі 1998 року "Knights Of The Cross", присвяченого лицарям. Незважаючи на те, що група перебувала на підйомі, цього разу з "Grave digger" розлучився Томі Готтліх, замінений Йенсом Бекером (екс-"Running wild", "Crossroads"). Після німецьких гастролей 2000 приміром басиста пішов Луліс, а на його місці опинився Манні Шмідт з "Rage".

Десятий студійний альбом "Діггера", присвячений середньовічної тематики знову зайняв хороші місця в німецьких чартах. На основі виступу групи на німецькому фестивалі "Wacken Open Air" в 2002 році був виданий концертний альбом "Tunes Of Wacken".