Представники каліфорнійської панк-сцени Біллі Джо Армстронг і Майк Дірнт (Майк Прітчард) заснували свою першу банду "Sweet children" ще в школі. За ударні Біллі посадив свою сестричку Ану. У 1989-му її змінив Ел Собрант (Джон Кіфмейер), а вивіску поміняли на "Green day". У цьому ж році група записала свій перший EP-шник "1,000 Hours" із захопленням сприйнятий в панківських колах.
Незабаром хлопці підписали контракт з місцевим незалежним лейблом "Lookout! Records". Як і заведено в справдешніх панків, вони записали свій перший менш ніж за 24 години. Диск був розпроданий тиражем понад 30000 примірників, чому Дірнт невимовно зрадів і кинув школу, не дочекавшись 18 років. Тепер він нарешті-то міг повністю присвятити себе улюбленій справі. Собрант ж, навпаки, звалив з команди, а на його місці опинився Тре Кул (Франк Едвін Райт третій).
Випустивши другий альбом, "Kerplunk!" група почала активно нарізати кола по Америці, заробляючи собі репутацію. Популярність "Green day" швидко зростала і незабаром ними зацікавилися мажори. Однією з наймоторніших фірм виявилася "Reprise records", з ким і вирішено було укласти контракт.
Дебют на цьому лейблі відбувся навесні 1994 року коли на прилавки був викинутий "Dookie". Цей альбом, упереджені розкрученими на MTV синглами "Longview" і "Welcome to Paradise", мав грандіозний успіх. Опинившись на другому рядку біллбордовскіх чартів, диск незабаром досяг мультиплатинового статусу. Завдяки цій платівці "Green day" огреблі Греммі в номінації "Best alternative music performance". Що вийшов тим же літом сингл "Basket Case" на цілих п'ять тижнів застряг на верхівці штатівських чартів. З успіхом виступивши на Вудстоку-94 група вивалила ще один суперхіт - "When I Come Around", займав перший рядок чартів вже сім тижнів. Наступний "Insomniac" практично повторив долю свого попередника, стартувавши з другої позиції хіт-парадів. Найбільше радіодіджеїв сподобалася пісня "Brain Stew / Jaded", яку він постійно крутили в ефірі.
Грунтовно помотали з гастролями "Green day" у середині 1996 року раптово перервали європейське турне і терміново відправилися в студію. Результатом став ще один блискучий альбом, "Nimrod". Стартувавши з десятої позиції в "Біллборді", платівка вже в перший тиждень розійшлася тиражем в 80000 копій.
Перший сингл з неї, "Hitchin A Ride", окопалися на п'ятому місці був запущений у важку ротацію на "MuchMusic" і "MTV". Інший сингл, "Good Riddance (Time Of Your Life)", що зайняв "всього лише" друге місце, став мабуть найвідомішою роботою групи. Дуже вже симпатичною виявилася ця сумна дрібничка з акустичною гітарою Біллі Джо. Хоча продажі "Nimrod" були не такі великі, як у його попередників, цей альбом приніс команді найбільшу повагу з боку слухачів та критиків. Наступні два роки пройшли для "Green day" відносно спокійно, і лише в 1999-му група повернулася на сцену, відігравши свій перший акустичний концерт.
Альбом 2000 року "Warning" хлопці записували самі, оскільки продюсер Скотт Литт їх чимось не влаштував. Закінчивши сесії "Green day" порадували фанів серією відмінних концертів. У 2002-му команда взяла участь у записі альбому, присвяченого "Ramones", а також випустила "Shenanigans", що представляв збірка рідкісних речей, каверів і зворотних сторін синглів.