Greenslade
В кінці 1972-го Дейв Грінслейд вирішив організувати свою команду. Недовго страждаючи, він назвав її дуже просто - "Greenslade". Крім нього та Рівза до складу увійшли вокаліст та клавішник Дейв Лаусон (екс-"Episode Six") і ударник Ендрю Маккалоч (екс-"King Crimson" і "Fields"). З самого початку саунд групи відрізнявся від "Colosseum" більш масивної архітектурою звучання. "Greenslade", незважаючи на відсутність у складі гітариста створювали ліричні музичні картини, повні різноманітністю відтінків.
На перших двох альбомах дуже добре уживалися такі різні музичні стилі, як рок, джаз і бароко. За дуже нетривалий час група виросла і рушила в ногу зі швидкими метаморфозами музичної сцени. Альбом "Spyglass Guest" містив вісім композицій, три з яких були чистими інструментування, і його, загалом-то, можна назвати некомерційним.
До моменту запису цієї платівки група збільшила склад до шести осіб епізодичними підключеннями гітариста Клема Клемсона (екс-"Colosseum") і скрипаля Грема Сміта, пізніше в що грав у "Van der Graaf generator". Однак через кілька місяців засновник Тоні Рівз пішов, віддавши перевагу зайнятися продюсерською діяльністю. Пізніше він був також помічений у складі "Curved Air". Перед американським туром за басуху в "Greenslade" взявся Мартін Брайля (екс-"Mandrake paddle steamer"). Свіжий матеріал оновленого колективу знову вказав на наявність різних віянь. На "Spirit Of The Dance" відчувався вплив ірландської музики, в той час як "Little Red Fry-Up" серед інших виявив інтерпретацію "класики" на манер Заппи. Альбом "Time And Tide", що вийшов в середині 1975 року, продемонстрував, подібно своїм попередникам, помірний, але цілком гідний обсяг продажів. "Greenslade" хоча ніколи і не входили у верхній ешелон рокерів, але були здатні триматися на рівні і очолювати будь-які англійські концертні турне, і при цьому прогресувати в музичному відношенні.
До речі, цікавий той факт, що перший концертний виступ знаменитих "Motorhead" відбулося на розігріві у "Грінслейда". Тим не менш, у січні 1976 року ансамбль оголосив про розпад, висунувши в якості причини труднощі з керівництвом, що переслідували їх з моменту створення. Розпуск групи був єдиним виходом з глухого кута, на який вони пішли з небажанням.
У тому ж році Дейв Грінслейд випустив сольник "Cactus Choir", а потім знову вирішив реанімувати команду, запросивши в компанію крім Рівза ударника Джона Хайсман та Міка Роджерса (гітара, вокал). Ця четвірка записала диск "The Pentateuch Of The Cosmogeny", який побачив світ лише в 1979 році. Зажадав значних коштів для вичинки і багато оформлений альбом практично провалився після виходу в світ, проте в більш пізні часи оцінка його полярно змінилася і платівка стала предметом пошуків колекціонерів. У 80-90-ті роки Дейв Грінслейд успішно заробляв собі на життя твором і виконанням музики для кіно і телебачення. У 1994 році "Greenslade" знову були відроджені: за мотивами фантастичних новел Террі Пратчетта був записаний альбом "From The Discworld".
Через цілих шість років мовчання група в черговий раз реанімувати в складі: Дейв Грінслейд (клавішні), Тоні Рівз (бас-гітара), Джон Янг (клавішні, вокал) і Кріс Козенс (ударні). На жаль, альбом "Large Afternoon", виконаний в джазово-ресторанному дусі, виявився дуже вдалих. Проте команда, змінивши ударника на Джона Троттера продовжила роботу і вирушила на гастролі, результатом чого став концертний альбом.