Gryphon
Третім членом команди став гітарист Грем Тейлор (нар. 2 лютого 1954), а в 1972 році після приєднання перкусіоніста Девіда Оберлен (р. 9 січня 1953) тріо перетворилося на квартет. "Gryphon" уклали угоду з одним з найбільших британських інді-лейблів "Transatlantic Records", де дебютували з однойменною альбомом.
Платівка була прийнята досить добре, і в 1974 році музикантів запросили взяти участь у постановці шекспірівської "Бурі" в Національному Театрі. Робота ця послужила відправною точкою для створення другої платівки з займає цілу сторону фантазією "Midnight Mushrumps".
Між тим, якщо на початках своєї діяльності ансамбль грав в основному акустичні сети, заважаючи середньовічні мотиви з фолк-обробками речей "Beatles", то потім звучання групи стало електризуватися. У складі з'явився бас-гітарист Філіп Нестор, а Оберлен від перкусії перейшов до нормальних барабанів. До кінця 1974-го "Gryphon" видали свій найзначніший опус, "Red Queen To Gryphon Three". На цьому чисто інструментальному альбомі, що містив лише чотири довгих композиції, колектив вторгся на територію прог-року. Диск став єдиним релізом групи, випущеним в Америці (на "Bell Records"). Для запису платівки в склад був притягнутий органіст Ернест Харт, чия манера гри викликала асоціації з "Yes".
До речі, саме з цією групою "Gryphon" провели північноамериканський тур 1975 року, на якому отримали велику кількість шанувальників. Здавалося, прорив зроблено, але саме в цей період в колективі почалася плинність кадрів. Грем Тейлор поступився місцем Бобу Фостеру, Нестора змінив Малкольм Беннетт (пізніше басухи заволодів Джонатан Дейві), а за ударною установкою виявився Алекс Бейрд.
На диску "Raindance" ансамбль повернувся до пісенного формату, втративши при цьому колишню "фолкової-середньовічну" оригінальність. У команді наступила творча криза, і наступного альбому шанувальникам "Gryphon" довелося чекати два роки. За цей час група змінила лейбл на "Harvest Records", але випущений даною фірмою "Treason" став останньою студійною роботою "грифонів". В кінці 70-х проект розпався, і його колишні учасники розбрелися хто куди. Харві зайнявся створенням саундтреків, але іноді співпрацював з рокерами типу Елвіса Костелло і Кейт Буш, Галленд працював сессіонщіком, а також заснував власну студію, щось схоже відбувалося і з Тейлором, а ось Оберлен подався у рок-журналістику.
Між тим, розпуск команди зовсім не означав падіння інтересу до її творчості. Унікальний саунд "Gryphon" (особливо періоду "Transatlantic") у наступні роки залучав нові покоління меломанів і змушував рекорд-фірми робити перевидання їхніх альбомів на CD, випускати різні збірники та архівний матеріал.