Guano Apes

Історія цього колективу почалася в 1994 році в німецькому місті Готтінгене, де разом грали друзі - басист Стефан Уде, ударник Денніс Пошватта і гітарист Хеннінг Ремінепп. Ніхто про них і не знав, і можливо вони так би і залишилися в безвісності, не зайди хлопці якось в бар, в якому працювала Сандра Насик.

Після неабиякого вживання пива компанія почала виспівувати пісні, і так добре у них це виходило, що Сандра теж до них приєдналася. Тут настала черга дивуватися хлопцям, тому що їм до цих пір не доводилося чути такого могутнього голосу. Хлопці відразу ж запропонували Сандрі приєднатися до їх команди. Назвавшись "Guano Apes", група серйозно взялася за репетиції. Перший концерт колективу відбувся в шкільному кафетерії, коли музиканти заробили цілий ящик пива.

Кілька місяців група виступала по маленьких клубах. В одному з них її і примітив Бьерн Гралл, що став менеджером команди. З його допомогою "Guano Apes" за рік дали більше 100 концертів, з кожним з яких неухильно росла їх популярність у себе на батьківщині. Але статусу місцевих зірок опинилося музикантам замало. Вони мріяли про світову кар'єру і вирішили почати з підкорення Штатів.

І коли в кінці 1997 року був накопичений достатній матеріал для першого альбому, Бьерн Гралла почав проводити переговори з деякими нью-йоркськими записуючими компаніями. Незабаром команда відправилася на великий музичний фестиваль до Техасу, на якому "Guano Apes" відразу ж запропонували підписати контракт. Це було великим успіхом групи, оскільки довіра янкі до цих пір вдалося завоювати лише "Scorpions" і "Rammstein". До того часу музиканти вже усвідомили, що підкорення Америки - справа серйозне і одним-двома концертами тут не обійтися. Але успіх не примусив себе довго чекати. З випуском дебютного альбому "Proud Like A God", що став "найвдалішим англомовним дебютом всіх часів в Німеччині", команда потрапила на верхні позиції європейських і американських чартів, де залишалася більше року. Звичайно, багато в чому успіх групі приніс включений в альбом забійний хіт "Lords Of The Boards", що став офіційним гімном європейського чемпіонату зі сноуборду.

Наступним музичним експериментом групи став сингл "Don t You Turn Your Back On Me", який був написаний знайомим Гралл.

Наступ на Америку продовжилося у вересні 1999 року, коли через майже два роки після його європейського релізу за океаном був нарешті випущений "Proud Like A God". Диск користувався в Штатах великим попитом, але успіх не закрутив музикантам голову, і вони наполегливо продовжували працювати. У результаті в березні 2000 року побачив світ сингл "Big In Japan", випущений на підтримку нового повнометражного альбому. Це був хіт, нітрохи не менш потужний, ніж "Lords Of The Boards". А 2-го травня 2000 року на прилавки європейських музичних магазинів потрапив і другий лонгплей "Guano Apes", "Don t Give Me Names". Навздогін йому були випущені ще два сингли, не без допомоги яких він швидко отримав статус "золотого", а сама група на церемонії вручення призів "MTV Europe Music Awards 2000" була оголошена "кращою німецькою командою".

У кінці жовтня 2000 року вийшов однойменний з останнім альбомом DVD, на якому були представлені: концерт в Амстердамі, сам аудіо-альбом, слайд-шоу з більше сотні фотографій, всі офіційні відеокліпи групи, а також інтерв'ю з музикантами. У січні 2001-го на європейських прилавках з'явився максі-сингл "Doedel Up", а в квітні того ж року в Америці нарешті вийшов "Don t Give Me Names".

Читате також