Henry Cow
Близько трьох років склад групи страждав текучкою, і тільки з приходом бас-гітариста Джона Грівза і барабанщика Кріса Катлера ситуація дещо стабілізувалася. На той час "Henry Cow" встигли відзначитися на сесіях у Джона Піла та на фестивалі в Гластонбері, а також змінити місце прописки на Лондон.
Навесні 1972-го Роберт Уолкер привернув команду до написання музики для постановки евріпідівської "Вакханок", а влітку того ж року на фестивалі в Единбурзі "HC" представили балет власного виробництва, зроблений ними в компанії з Реєм Смітом і "Cambridge Contemporary Dance Group". У цей же період група перетворилася на квінтет за рахунок приходу спеца по духовим інструментам Джеффа Лея. Після повернення до Лондона команда активізувала концертну діяльність і тим самим вперше звернула на себе увагу рок-преси.
Крім того, групою зацікавилися представники "Virgin Records", і в травні 1973-го музиканти уклали контракт з цією фірмою. Приблизно через місяць вийшов дебютний альбом, "Leg End", а "Henry Cow" тим часом відправилися в турне в компанії з "Faust". Протягом цих гастролей музиканти почали готувати матеріал для шекспірівської п'єси "Буря", і частина його згодом потрапила на диск "Unrest". В кінці року пішов Лей, і в пошуках відходу від рок-стандартів "Henry Cow" запросили до себе Ліндсей Купер (гобой, фагот), що мала за плечима класичну освіту. Запис "Unrest" проходила з великими труднощами, проте справа була доведена до кінця, і результат влаштував всіх без винятку. Вихід платівки супроводжувався європейським туром в компанії з "Captain Beefheart".
Протягом цих гастролей "Henry Cow" доводилося день за днем грати один і той же матеріал, і незабаром музиканти усвідомили, що їх авангардний проект перетворюється на звичайну рок-банду. Зробивши відповідні висновки, колектив поспішив позбутися Купер, а свій останній концерт відіграв на грані повного імпровіз. Восени 1974-го "Henry Cow" увійшли в кооперацію з вельми незвичайним авант-поп тріо "Slap Happy" і, незважаючи на абсолютну несхожість двох груп, спорудили спільний альбом "Desperate Straights".
Колабораційного проект мав успіх, і обидві команди вирішили продовжити співпрацю. Однак сесії для "In Praise Of Learning" тільки почалися, а в об'єднаному таборі спалахнули розбіжності. У результаті з сімейства "Slap Happy" залишилася одна Дагмар Краузе, а платівка вийшла під маркою "Henry Cow". Трохи пізніше в команду повернулася Ліндсей Купер, і таким чином ансамбль перетворився на секстет. Між тим, музика, вироблена колективом, знаходила все менше уваги у себе на батьківщині. Врешті-решт, група звільнилася від усіх контрактних зобов'язань і перенесла свою діяльність у континентальну Європу. Тут команда, відома своїми лівими політичними поглядами, налагодила контакти з компартіями таких країн як Італія і Франція і завдяки цьому забезпечила гарну відвідуваність своїх концертів. У 1976-му з групи пішли Грівз і Краузе, а решта четвірка, повністю відмовившись від підготовленого матеріалу, занурилася в імпровіз.
Якийсь час "Henry Cow" продовжували вести гастрольно-кочовий спосіб життя, але на початку 1978 року все ж таки записали черговий альбом, що став їх лебединою піснею. У ході роботи над "Western Culture" в колективі знову спалахнули розбіжності, і музикантам вдалося прийти до консенсусу тільки в питанні про розпуск групи. Влітку 1978 року "Henry Cow" остаточно згорнули свою діяльність, встигнувши, правда, перед цим організувати фестиваль "Rock in Opposition".