Impaled Nazarene

Утворений в листопаді 1990 року перший склад "Impaled Nazarene" виглядав так: Міка Луттінен (вокал), Кіммо Луттінен (ударні), Міка Паакко (гітара), Арі Холаппа (гітара), Антті Піхкала (бас). Брати Луттінени раніше грали в "Mutilation", і тому "Nazarene" розпочали з виконання композицій цієї групи. Проте незабаром хлопці взялися за написання нового матеріалу, і в лютому 1991-го у них було готове демо "Shemhamforash".

Замінивши басиста на Харрі Халонен, група вперше з'явилася на публіці. У серпні команда вирушила до відому фінську студію "Tico Tico" записати ще одне демо, "Taog Eht Fo Htao Eht". Якщо прочитати цю статтю навпаки, то виходило "Клятва козла". Відповідною була і музика - справжній сатанинський метал. Досить швидко "Impaled Nazarene" заслужили культовий статус в середовищі андеграундного металу, чому сприяв вихід синглу "Goat Perversion" і поява групи на фестивалі "Day Of Darkness" в Оулу.

Через деякий час колектив скоротився до тріо, тому що Холаппа і Галонен залишили команду. У полегшеному складі група відіграла декілька концертів, а потім уклала контракт з французьким лейблом "Osmose Productions", маючи намір записати дебютну платівку. Для цієї справи басист все-таки був необхідний, і на сесійному основі запросили Танел Ярва. Заодно поміняли і гітариста на Ярно Анттілу, а невдовзі обидва новачка стали постійними членами групи.

Жорсткий отвязной альбом "Tol Cormt Norz Norz Norz", записаний з їх участю, став дуже вдалим дебютом для "Impaled Nazarene", потрапивши на 40-у позицію у фінських чартах. Після виходу наступної платівки, "Ugra-Karma", група вирушила у своє перше європейське турне в компанії з "Ancient Rites". Влітку того ж року музиканти знову опинилися в улюбленій "Tico Tico" і приступили до сесій третього альбому. Його робоча назва "Hail to Finland" в останній момент було змінено на "Suomi Finland Perkele". Через націоналістичних текстів альбом викликав різні реакції. Тим часом "Impaled Nazarene" знову гастролювали по Європі, цього разу разом з "Absu" і "Sadistik Exekution". У серпні 1995-го банда знову зібралася в студії, але сесіям того разу не судилося початися, оскільки спалахнули розбірки між Танел і Кіммо, що закінчилися відбуттям останнього.

Якийсь час довелося витратити на пошуки нового ударника, яким у підсумку став Рейма Келлокоскі. Перестановки на цьому не закінчилися, і відразу ж після запису диска "Latex Cult" банду залишив Танел, що поступився місце Яні Лехтосаарі. Наступні пару років "Impaled Nazarene" займалися в основному концертною діяльністю, причому не стали обмежуватися однією Європою, а побували також у Мексиці, США, Канаді та Росії. Статус команди був вже досить високий і на "Montreal Metal Festival" вона виступила в якості хедлайнера.

Восени 1998-го в групі з'явився ще один гітарист, Алексі Лайх. Правда, він не зміг виступати на всіх концертах "Nazarene" (іноді його підміняв Томі Уллгрен), але зате брав участь в студійній роботі. У 2000-му з групи пішов Лехтосаарі, який вирішив зосередитися на роботі свого лейблу "Solardisk". До кінця року вакансію заповнив Теєму Райморанта з "Finntroll", але незабаром з'ясувалося, що йому більше підходить роль лідер-гітариста, а басуху вручили Мікаелю Арнкілу. Своє десятиріччя команда відзначила збіркою "Decade Of Decadence". На наступний рік оновлений склад випустив альбом з промовистою назвою "Absence Of War Does Not Mean Peace". Ця робота стала останньою для Райморанти. 16 березня 2003 гітарист помер від передозування алкоголю. 25 березня "Impaled Nazarene" відіграли на честь Теєму меморіальний концерт, а вже у квітні було оголошено, що новим лідер-гітаристом став Туомо Лоухайо.

Восени вийшов студійник "All That You Fear", після чого музиканти спантеличені випуском концертного альбому. Запис кілька разів відкладалася, але, врешті-решт, задумка здійснилася, і в травні 2005-го "Death Comes In 26 Carefully Selected Pieces" ліг на прилавки магазинів. Склад "IN" залишався стабільним аж до червня 2007-го. Тоді Туомо, що встиг записати всі партії для диска "Manifest", пішов у відставку, а "Nazarene" виручив їх давній приятель Томі Уллгрен.

Читате також