In Flames

Поряд з "Dark Tranquillity" і "At The Gates" ця команда несе відповідальність за становлення так званого "Гетеборзького саунду". "In Flames" стартували в 1990 році зі складом з трьох осіб, що включав в себе Йеспера Стромблада (гітара, ударні, клавішні), Йохана Ларссона (бас) і Гленна Льюнгстрома (гітара). У 1993-му група записала демо, за допомогою якого їй вдалося влаштуватися на "Wrong Again Records".

Оскільки постійного вокаліста у колективі тоді ще не було, відповідні партії виконав Мікаель Станне з "Dark Tranquillity". Його ж ангажували і на сесії дебютного альбому "Lunar Strain". У 1995 році вийшов міньйон "Subterranean".

Незважаючи на те, що біля мікрофона стояв знову найманець (на цей раз Хенке Форсс), даний реліз для "In Flames" став проривом, і завдяки йому команда відхопила контракт у "Nuclear Blast". До того часу колективу набридло користуватися послугами сессіонщіков, і склад поповнився двома офіційними учасниками: вокалістом Андерсом Фріденом і барабанщиком Бьорном Гелотте.

Вирішивши кадрові проблеми, "In Flames" знову засіли в полюбилася їм "Studio Fredman" та за участю Фредріка Нордстрома записали диск "The Jester Race". Альбом наробив чимало галасу не тільки в Європі, але і в Японії, а група тим часом прокотилася в компанії з "Samael", "Grip Inc." і "Kreator". Після виходу концептуальної платівки "Whoracle", присвяченої минулому, сьогодення та майбуття планети Земля, ряди "In Flames" покинули Йохан і Гленн. У супутнє турне команда вирушила з Пітером Айверсом (бас) і Нікласом Енгеліном, проте після закінчення гастролей довелося знову займатися кадровим питанням. Ніклас вирішив зосередитися на інших проектах, Бьорн змінив барабани на гітару, а за установку всівся Деніел Свенссон. Сформований таким чином класичний склад у 1999 році випустив лонгплей "Colony".

У порівнянні з попередніми опусами звучання стало більш енергійним і щільним, що привернуло до творчості "IF" додаткову кількість шанувальників. Протягом наступного промо-туру команда прокотилася не тільки по Європі і Японії, а й завдала перший візит в США. Закріпивши успіх за допомогою студійного альбому "Clayman", група зважилася на випуск першого лайва, що отримав назву "The Tokyo Showdown".

У 2002-му "In Flames" вперше відмовилися від послуг "Studio Fredman", а замість Нордстрома запросили в продюсери Деніела Бергстранда. У результаті цих нововведень саунд альбому "Reroute to Remain" став більш доступним і широковідомим. Багато фанів звинуватили команду в продажності, однак цей факт компенсувався появою великого числа шанувальників колективу в Північній Америці. Відчувши реальний комерційний успіх, група продовжила своє модернізувати звучання, що знайшло відображення на альбомі "Soundtrack to Your Escape". Після випуску концертного бокс-сету "Used and Abused: In Live We Trust" команда порадувала слухачів свіжим студійником "Come Clarity".

Крім "Nuclear Blast" до дистрибуції підключили американський лейбл "Ferret Music", що відбилося на значному збільшенні продажів. Кількість розійшлися екземплярів "Come Clarity" склало понад 400 тисяч, а загальний тираж альбомів "In Flames" перевалив за два мільйони. Чергову повнометражку, що з'явилася на світ у квітні 2008-го, група записала у власній студії "IF Studios".