У 1962 році молодий чоловік, якого звали Девід ЛаФлемме, приїхав до Сан-Франциско з метою стати професійним музикантом. Треба сказати, що задатки для цього у нього були - Девід грав на скрипці з 7 років і раніше виступав з "Utah Symphony Orchestra". У 1963-му ЛаФлемме познайомився з дівчиною на ім'я Лінда і одружився на ній.
Оскільки Лінда була піаністкою і непогано складала музику, то Девід, який організував проект "The Orkustra", залучив свою дружину до справи, довіривши їй не тільки клавіші, а й менеджмент. Група досить успішно виступала в сан-францисськіх клубах, але з часом Лінде стало важко нести подвійне навантаження, і подружжя ЛаФлемме перейнялася пошуками "окремого" менеджера.
Якимось чином вони вийшли на Меттью Каца, працював один час з "Jefferson airplane" і "Moby grape". Свої безпосередні функції Кацу виконував неважливо, зате йому вдавалося придумувати різні цікаві назви для груп. Якраз у той час Меттью намагався створити проект з ім'ям "It sa beautiful day", куди хотів прилаштувати відкрите їм дарування, Патті Сантос. Прослухавши ЛаФлемме, Кац наполіг на тому, щоб ім'я "The Orkustra" було відкинуто, а їх група скооперувалися з Сантос і працювала під вивіскою "It sa beautiful day".
Після деяких кадрових перестановок складу команди придбав такий вигляд: Патті Сантос (вокал), Лінда (клавішні), Девід (скрипка, вокал), Хел Вагенет (гітара), Мітчелл Холман (бас) і Вел Флюентес (ударні). Після репетиційної підготовки музиканти стали рватися в бій, але вся справа гальмував Кац. Лише під великим тиском він організував випуск одного синглу та проведення концертів у ... Сіетлі. Довелося колективу в судовому порядку позбутися від невдалого менеджера і залишити за собою назву "It sa beautiful day".
Перший альбом вийшов у 1969 році виявився вдалим коктейлем з фолку, психоделії, класики і джазу. Диск містив чимало перлин: "Bombay calling", "Wasted union blues", "White bird". Остання річ була видана синглом і отримала широке поширення в американському радіоефірі. Незважаючи на неабияку популярність, всередині "It sa beautiful day" обстановка була не зовсім прекрасною. Перший конфлікт трапився між Девідом і Ліндою, в результаті чого сімейна пара розпалася, а група на деякий період залишилася без клавіш.
Лінду змінив Фред Вебб, що з'явився на сесіях другого альбому. "Marrying maiden", в якому на перший план вийшли елементи кантрі та рок-н-ролу, звучав значно веселіше свого попередника. До свого третього релізу "It sa beautiful day" прийшли, притягнувши за собою купу міжусобиць. У процесі сесій групу покинули Холман і Вагенет. У результаті вийшло, що диск записувався двома різними складами, і навіть його назву було розбито на дві частини, "Choice quality stuff / Anytime". Платівку відрізняли зрушення у бік хард-року і присутність кількох гостей з "Santana".
Після виходу альбому пішов сам ЛаФлемме, а текучка кадрів стала для групи звичайним явищем. Тим не менше, за два роки "It sa beautiful day" встигли випустити пару платівок і потім благополучно розпалися. Наступні роки неодноразово робилися спроби реанімувати проект, але всі вони були лише короткочасними явищами. Одна з останніх реінкарнацій трапилася в 2003 році, коли колишні колеги випустили альбом "Beyond dreams", що складався зі старих речей перероблених на новий лад.