Jack Bruce
До п'ятнадцяти років Джек придбав собі контрабас, на якому грав у шкільному оркестрі. У 17 років він вступив до Королівської Шотландську Музичну Академію, але незабаром закинув заняття. Після короткої поїздки в Італію Брюс повернувся на батьківщину, де знову почав грати в різних джазових колективах, відточуючи майстерність і набуваючи свою унікальну виконавську техніку.
На самому початку 60-х Джек приєднався до знаменитої блюз-бенду "Alexis Corner Blues Incorporated", звідки незабаром перебрався в "Graham Bond Organization". У цій команді він також не став довго затримуватися. У результаті особистих розбіжностей Брюс пішов до групи Джона Мейалла "Bluesbreakers", але вже через півтора місяці утік і звідти.
Після цього Джек намагався грати ще в парі команд, але лише в 1966 році, коли Клептон запросив його в нову групу, Брюс, нарешті, зміг розкрити всі свої музичні здібності. Всі чотири альбоми "Cream" стали класикою рок-музики, а саме тріо за своїм статусом лише трохи поступалося "Бітлам" і "роллінгам". Його жорсткий прогресивний блюз-рок виявився до речі, і був не тільки еталоном для багатьох колективів того часу, а й серйозною школою для наступних поколінь рок-музикантів. За часів роботи в "Cream" Брюс став першим басистом, повною мірою оцінив можливості свого інструмента. Крім того він виявився гарним вокалістом, причому його оригінальний голос спирався більшою мірою на шотландські народні мотиви, ніж на традиції блюзу.
Після розпаду "Cream" Джек продовжив курс на з'єднання блюзу з джазом та арт-роком. Першою його сольною пластинкою стала робота 1969 року "Songs For A Tailor", що продемонструвала усьому різноманітні сторони таланту Брюса. І хоча альбом отримав тільки позитивні відгуки, скласти стабільно працюючу команду музиканту не вдалося.
Велися переговори про створення групи з самим Джимі Хендріксом, але смерть великого гітариста не дозволила збутися цим багатообіцяючим планам. На початку 70-х Джек змінив ряд проектів ("Jack Bruce & Friends", "Lifetime", "Bruce, West & Laing"), не затримавшись ні в одному з них більше двох років. Паралельно цим Брюс займався випуском сольних платівок і в якості гостя взяв участь у записі альбомів інших музикантів. У 1981 році Джек став членом супергрупи "BLT" (Jack Bruce, Bill Lordan, Robin Trower), яка, також як і попередні його проекти, проіснувала недовго. На жаль, у вісімдесяті Джек Брюс майже повністю припинив свою творчу діяльність, але на початку дев'яностих він знову опинився в числі активно працюють музикантів. Тим не менш, утворена в 1994 група "BBM" (Jack Bruce, Ginger Baker, Gary Moore), задумана як якесь продовження "Cream", теж не протрималася і року.
На шістдесятому році життя музикант переніс операцію з пересадки печінки, але досить швидко знайшов хорошу форму і в 2003 році навіть випустив новий альбом, "Rope Ladder to the Moon", нічим не поступається його класичних робіт.